Перейти до вмісту

Славутинський Степан Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Славутинський Степан Тимофійович
Народився11 (23) січня 1821[1]
Грайворон, Хотмижський повіт, Курська губернія, Російська імперія[1]
Помер17 (29) вересня 1884[1] (63 роки)
Вільнюс, Російська імперія[2][1]
Країна Російська імперія
Діяльністьписьменник, перекладач, видавець
Галузьпроза[3], мемуарна літератураd[3], перекладацтво[d][3] і видавнича справа[3]
Знання мовросійська[3]

Степан Тимофійович Славутинський (11 ( 23) січня 1821, Грайворон Курської губернії † 29 вересня 1884) — російський письменник, белетрист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї відставного військового, вихідця з середовища дрібнопомісного дворянства. Батько рано помер, мати з сином виїхали в Рязанську губернію, у свій родовий маєток: невелике село Міхєєво Егор'євського повіту з 40 душами кріпаків.

В Рязані Степан Тимофійович навчався в гімназії разом з Я. П. Полонським, майбутнім поетом, тут же почалося захоплення поезією, але в силу матеріальних труднощів закінчити його не зміг — довелося вступити писарем на службу в Рязанську палату цивільного суду.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

На літературне поприще вступив в 1857, помістивши в журналі «Російський вісник» кілька віршів. Бажання стати письменником-професіоналом було настільки велике, що на початку 1859 він виходить у відставку, залишає Рязань, де мав власний будинок і досить забезпечене існування, і з численною родиною поселяється в Москві.

Повісті Славутинської з народного побуту друкувалися в «Російському віснику» («Історія мого діда», «Чітальщіца»), «Современнике» («Своя сорочка», «Життя і пригоди Трифона Афанасьєва»).

З 1860 очолює одну з провідних рубрик журналу «Сучасник» — «Замітки професіонала», потім і розділ «Внутрішній огляд».

Робота Славутинського в «Современнике» збіглася з початком принципових внутріредакціонних розбіжностей в цьому знаменитому виданні, що призвели в підсумку до розриву Чернишевського-Добролюбова-Некрасова з Толстим — Тургенєвим — Григоровичем. Але Степан Тимофійович не поділяв до кінця революційно-демократичних переконань «Современника», він був радше демократом — просвітителем. Тому він повертається на службу; остаточно виходить у відставку вже в 1873.

В 1867 — 1868 в газеті «Віленський вісник» публікував фрагменти повісті «Із записок поміщика Петухова» і роману «Чуже добро», перекладання казок про ворону і мороз під заголовком «Литовські перекази і казки», пізніше «Швидкі замітки про побут литовців Ковенської губернії» ( 1870), цикл статей «Губернії Віленського генерал-губернаторства» ( 1871) з докладними статистичними даними про населення Литви і Білорусі та його заняттях. Окремим виданням у Вільно вийшло його оповідання «Слепая» ( 1880).

У підсумку — його зібрання творів так і не зібрано, а писав він багато — і як, власне, письменник, і як мемуарист, і як перекладач, і як видавець підручників з теорії та історії літератури.

Вибрана бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Життя і пригоди Трифона Афанасьєва: Повість С. Т. Славутинської. — М .: Тип. В. І. Ришкова, 1860. — 142 с. Надруковано в журналі «Современник». 1859, кн. 9.
  • Повісті та оповідання. — М .: Тип. Лазарєв. ін-ту сх. яз., 1860. — 296 с. Зміст: 1. Чітальщіца. 2. Історія мого діда. 3. Мирська біда.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Степан Тимофійович Славутинський (Біографічна довідка) / / Російські повісті XIX століття 60-х років — az.lib.ru/s/slawutinskij_s_t/text_0030.shtml. — М .: ГИХЛ, 1956. — Т. I

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 6.
  2. ↑ Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов, Н. П. Чулков, Н. Д. Чечулин и др. — СПб, Москва.
  3. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Славутинський_Степан_Тимофійович