Славутич (станція метро)

Славутич
Славутич
	Київський метрополітен Сирецько-Печерська лінія
Загальні дані
Тип	колонна трипрогінна мілкого закладення
Платформи
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Довжина	103,5 м
Ширина	11,1 м
Будівництво
Дата відкриття	30 грудня 1992
Архітектор(и)	М. М. Альошкін
Художник(и)	Ю. О. Левченко, Д. Оболончик
Будівельник(и)	Київметробуд
Транспорт
Район міста	Дарницький
Виходи до	проспекту Миколи Бажана, ; Зарічної вулиці
Наземний транспорт	А 22, 35, 64, 74, 91, 137Н; Мт (міські) 452, 174 Мт (приміські) 425, 426
Інше
Час відкриття	05:39
Час закриття	00:08
Код станції	321

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Славутич (значення).

Сирецько-Печерська лінія

Легенда

ТЧ «Виноградар»

ПК06+00

Маршала Гречка

ПК4+45

Виноградар

ПК3'+20

Варшавська

ПК21+02

Мостицька

ПК41+33

Сирець ^+зал

ПК56+96

Дорогожичі

ПК68+03

Герцена

ССГ до ст. Глибочицька

ПК83+71

Лук'янівська ^+M

ПК100+18

Львівська брама

ПК114+62

Золоті ворота ^+M

ПК122+50

Палац спорту ^+M

ССГ до ст. Хрещатик

ССГ до ст. Майдан Незалежності

ПК133+91

Кловська

ПК147+27

Печерська

ПК158+20

Звіринецька

ПК177+40

Видубичі ^+зал ^+зал ^+авт

ПК187+28

Теличка

Південний міст через р. Дніпро

ПК211+42

ПК219+34

ПК233+02

ПК245+50

ПК256+93

ПК269+09

ПК280+04

«Славу́тич» — 34-та станція Київського метрополітену на Сирецько-Печерській лінії між стаціями «Видубичі» та «Осокорки». Розташована на лівому березі Дніпра. Станція відкрита 30 грудня 1992 року.

Конструкція

Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення з острівною посадковою платформою.

Станція без колійного розвитку.

Зал станції сполучений сходами з підземним вестибюлем, який виходить в підземний перехід під проспектом Миколи Бажана в районі транспортної розв'язки, що завершує Південний мостовий перехід. Наземних вестибюлів немає.

Оздоблення

Станція мілкого закладення, типова, колонна. Однак її типовість не стала на заваді архітектору зробити незвичним інтер'єр, що запам'ятовується. Асоціацію «ніч на Дніпрі» підкреслюють і колійні стіни з блакитного профілю та білого мармуру, і колони з іржостійкого металу, а понад усе — синя розвинута ферма під чорним перекриттям з цяточними світильниками «під зірки». Колійні стіни мовби нагадують спокійний та сивий Славутич-Дніпро.

Інтер'єр вирішено сучасними матеріалами. Основну завантаженість у формуванні зали станції несуть алюмінієва стеля, колони з іржостійкого металу та вдало змонтоване освітлення^[1].