Сливенко Петро Павлович

Петро Сливенко
Петро Сливенко
Прапор Консульський агент Української Держави в Гельсінкі
28 травня 1918 — 14 червня 1922
Прапор (в. о.) Посла УНР у Фінляндії
18 вересня — 8 жовтня 1918
Міністр:	Дмитро Дорошенко
Попередник:	посада заснована
Наступник:	Костянтин Лоський
Прапор Тимчасово повірений УНР у Фінляндії
15 грудня 1920 — 14 червня 1922
Попередник:	Микола Залізняк
Наступник:	посада скасована
Народження:	11 (24) червня 1883(1883-06-24) Товсте, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть:	23 вересня 1943(1943-09-23) (60 років) Берлін, Третій Рейх
Поховання:	Православне кладовище Тегель
Національність:	українець
Підданство:	Російська імперія
Країна:	УНР (1917—1922)  Веймарська республіка  Третій Рейх
Нагороди:	Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

Петро Павлович Сливенко (нар. 11 (24) червня 1883(18830624), Товсте, Полтавська губернія, Російська імперія — пом. 23 вересня 1943, Берлін, Третій Рейх) — український громадський і державний діяч, дипломат. Консул Української Держави в Гельсінкі, тимчасово повірений УНР у Фінляндії. Відомий діяч серед українців Фінляндії.

Біографія

Петро Павлович Сливенко народився 11 (24) червня 1883 року в селі Товсте, що на той час входило до складу Полтавської губернії Російської імперії (нині — Кременчуцький район Полтавської області України) у заможній селянській родині. Його батько був відставним солдатом, нагороджений бойовими орденами, володів двома десятинами землі і від шести до восьми десятин орендував у місцевого поміщика.

Початкову школу Петро закінчив у рідному селі, а у 1901 році — Київську військово-фельдшерську школу, яка вважалася однією з найкращих у Російській імперії, де навчався разом з Іваном Огієнком. Отримавши звання молодшого фельдшера, був направлений для проходження служби в Російській армії на території Великого князівства Фінляндського.

	...Спілкується із земляком, який дає йому революційну літературу і освідомлюється національно. Заарештований просидів 13 місяців в Петропавловській фортеці і був призначений на адміністративну висилку. В полку був дуже любимий. Від відбуття покарання його врятував генерал дивізії, який його любив. Він був знайомий зі Столипіним і зробив, що наказом Столипіна казав здержати слідство і випустити на волю. Під час слідства з’ясувалось, що земляк, який давав йому революційну літературу, був провокатором.
— За спогадами свого друга Володимира Кецала у Виборзі,

1914 року переведений до Свеаборзької кріпосної артилерії, в складі якої брав участь у Першій світовій війні, нагороджений орденом святого Станіслава 3 ступеню. До 1917 року працював інженером-будівельником у Свеаборзькій фортеці. Після Лютневої революції в Російській імперії вийшов у відставку.

Після відставки Петро Сливенко в Гельсінкі почав займатися захистом прав місцевих українців разом із колишнім лікарем Балтійського флоту Олександром Крипським. Не зважаючи на відсутність будь-якого визнання з України, Сливенко та Крупський проголосили себе захисниками інтересів українців і почали працювати над їхнім поверненням на батьківщину. Це було пов'язано з більшовицькою агресією на Фінляндію у 1917 році і наказом Маннергейма про виселення росіян. Тож українцям потрібно було або повернутися додому, або довести, що вони, власне, не росіяни.

	Фінляндія не має нашого офіційного представника обставини змусили мене тимчасово перебрати на себе функції відносно колонії Українців користуючись мандатом виданим наприкінці минулого року Центральним комітетом Українців Північного району Становище Українців у Фінляндії числом до 600 чоловік критичне не змогли своєчасно виїхати через безпорядки Росії немає продовольства також засобів існування Прошу негайного сприяння переїзду їх в Україну закритому зараз Також прошу надати мені десять тисяч карбованців для грошової допомоги
— Телеграма, адресована уряду України від Петра Сливенка,

Фінська влада визнала самопроголошений Український комісаріат і виділила для його діяльності 8-кімнатну квартиру (хоча за іншими відомостями, це було помешкання дружини Сливенка). У подальшому ця квартира стала першим неофіційним представництвом України у Фінляндії. Бажаючим повернутися видавалися документи на підставі або наявності документів про походження з України, або наявності майна. Усі громадяни перед отриманням документів складали присягу на вірність УНР. Загалом зусиллями Сливенка та Крупського вдалося оформити близько тисячі українців, а 700 відправити додому на пароплаві «Русь» 12 червня 1918 року.

8 (21) грудня 1917 року Виконавчий український комітет Північного фронту, який знаходився у Пскові, призначив Петра Сливенка комісаром у справах українців у Фінляндії. 28 травня 1918 року Міністерство закордонних справ Української Держави призначило Петра Сливенка консулом у Гельсінкі. З 18 вересня року по 8 жовтня 1918 року тимчасово виконував обов'язки посла Української держави у Фінляндії до призначення на цю посаду Костянтина Лоського. З вересня 1920 року після від'їзду Миколи Залізняка фактично виконував обов'язки консула та секретаря посольства. 14 вересня 1920 він рапортував МЗС УНР про те, що посольство УНР у Фінляндії опинилося у скрутному становищі, без урядової підтримки. 15 грудня 1920 року український уряд повідомив Сливенку про офіційну відставку Миколи Залізняка і про те, що в посольстві України з 1921 року буде тільки його посада секретаря. 5 лютого 1921 року послом у Фінляндії за сумісництвом був призначений Володимир Кедровський, який до Фінляндії так і не поїхав. Петро Сливенко був членом Гельсінгфорського українського товариства «Просвіта», про що свідчить членський квиток з Центрального державного архіву громадських об'єднань України.

Сливенко продовжував працювати в Посольстві до його закриття у травні 1921 року. Остання звістка про нього в архіві фінського МЗС датована 14 червня 1922 року. Це офіційне повідомлення про припинення діяльності Петра Сливенка як секретаря посольства і консула України. Обов'язки представника України у Фінляндії Петро Сливенко виконував до 14 червня 1922 року. Після закриття Посольства переїхав до Берліна, де жив у злиднях, хворів. Петро Павлович Сливенко помер 23 вересня 1943 року в Берліні, похований на православному кладовищі Тегель.

Література та джерела

• Кух Олеся. Українська діаспора у Фінляндії (1917-1920 рр.) // Наукові записки. Серія "Історичні науки". — 2013. — Вип. 21. — С. 28—225.
• Пилипенко В.В. Дипломатична діяльність Петра Сливенка у Фінляндії (1918 р.) // Національна та історична пам’ять. — С. 218—225.