Слов'яносербська мова
| Слов'яносербська мова | |
|---|---|
| Славено-сербскiй | |
 Обкладинка Славеносербскаго Магазина 1768 року | |
| Поширена в | книжна мова; була поширена у Воєводині |
| Регіон | Південно-Східна Європа |
| Писемність | церковнослов'янська кирилична абетка |
| Класифікація | Індо-Європейська |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
Слов'яносербська мова (самоназва: славяносербскій або славено-сербскiй; серб. славеносрпски/slavenosrpski) — літературна мова сербів Воєводини у Австрійській імперії з середини 18 століття до перших десятиліть 19 століття, повністю занепала бл. 1870-их. Мова була мішаниною церковнослов'янської мови московської редакції, розмовної сербської (на основі штокавського діалекту) та церковнослов'янської мови сербської редакції[sr] з різними спробами стандартизації.[1]
Речення з газети Славено-сербскія вѣдомости, написане Стефаном Новаковичем:[2]
| Слов'яносербська | Сучасна сербська | Переклад |
|---|---|---|
| Честь имамъ всѣмъ Высокопочитаемымъ Читателемъ обявити, да безъ сваке сумнѣ намѣренъ есамъ, ону достохвалну и цѣлому Сербскому Роду преполезну ИСТОРИЮ СЕРБСКУ, от коесамъ цѣло оглавленïе давно сообщïо, печатати. | Част имам објавити свим Високопоштованим Читаоцима да сам без сваке сумње намерен штампати ону доста хваљену и целоме Српском Роду прекорисну ИСТОРИЈУ СРПСКУ, од које сам цело поглавље давно саопштио. | Маю честь повідомити всім Високошанованим Читачам, що я, поза всяким сумнівом, маю намір друкувати цю досить вартісну і всьому Сербському Роду прекорисну ІСТОРІЮ СЕРБСЬКУ, якої цілий розділ я був опубліковав довгий час тому. |
- ↑ Mladenović, Aleksandar (1973). Tipovi knjizevnog jezika Srba u 18. veku. Novi Sad.
- ↑ Albin 1970, pp. 489–91
