Слов'янські псевдобожества

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Слов'янські псевдобожества (псевдобоги, псевдобогині) — слов'янські боги, які існують у популярній або навіть науковій літературі, але їхня історичність не визнається переважною більшістю дослідників, тобто те, що божество, про яке йдеться, насправді не було об'єктом поклоніння серед слов'ян-язичників. Псевдобожества слов'ян, як і інших етносів, виникли внаслідок помилок (наприклад, через розуміння власного імені як теоніму, незнання слов'янської мови, нерозуміння язичницького ритуалу або некритичне використання джерел), внаслідок творчості та підробок слов'янських романтиків, або навіть внаслідок фальсифікацій з політичних мотивів. Причиною останніх двох може бути те, що, на відміну, наприклад, від грецької міфології, джерела зі слов'янської міфології дуже обмежені.

Перші слов'янські псевдобожества почали з'являтися ще в Середньовіччі, переважно в латинських християнських текстах, як результат плутанини. Слов'янські псевдобожества почали масово з'являтися з 18-го й особливо 19-го століття. У 1768 році з'явилася популярна тоді підробка, так звані Прілвікські ідоли, що зображували нібито слов'янські божества, прикрашені нібито слов'янськими рунами.[1][2][3] На основі цієї підробки було створено багато божеств Андреасом Машем (нім. Andreas Gottlieb Masch), а пізніше Мартіном Ардентом (дан. Martin Friedrich Arendt). У 19 столітті популярним фантастом був чех Ігнац Ян Гануш (чеськ. Ignác Jan Hanuš), зокрема його два твори: Наука про слов'янський міф (нім. Die Wissenschaft des slavischen Mythus) та Слов'янський казковий календар (чеськ. Bájeslovný kalendář slovanský), а також росіянин Олександр Фамінчин (Босые боги славян), який не дуже критично ставився до джерел. Окрім вищезгаданих авторів, у кожній слов'янській країні були свої більш-менш популярні фальсифікатори.[4] Сучасними фальсифікаторами слов'янського пантеону є, наприклад: у Польщі — Чеслав Бялчинський[5][6] і в Росії — Олександр Асов[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Szyjewski 2003, s. 9.
  2. ↑ Gieysztor 2006, s. 38.
  3. ↑ Strzelczyk 2007, s. 161—162.
  4. ↑ Brückner 1985, s. 6.
  5. ↑ Strzelczyk 2007, s. 5.
  6. ↑ Szyjewski 2003, s. 10.
  7. ↑ Klejn 2004.

Література

[ред. | ред. код]
  • Masch, A. G. (1771). Die gottesdienstlichen Alterthümer der Obotriten, aus dem Tempel zu Rhetra, am Tollenzer-See. In D. Woge (Ed.), Neustrelitz: Rellstab.
  • Ingemann, B. S. (1824). Grundtræk til en nord-slavisk og vendisk Gudelære: Indbydelsesskrift til den offentlige Examen ved Soröe Academies Skole. Trykt hos Jens Hostrup Schultz.
  • Arendt, M. F. (1820). Großherzoglich-Strelitzisches Georgium Nord-Slavischer Gottheiten und ihres Dienstes. Minden: Bösendahl.
  • Beyer, W. G. (1872). Die Hauptgottheiten der westwendischen Völkerschaften. Verein für Mecklenburgische Geschichte und Altertumskunde: Jahrbücher des Vereins für Mecklenburgische Geschichte und Altertumskunde, 37, 115—171.
  • Strzelczyk, J. (1998). Mity, podania i wierzenia dawnych Słowian. Poznań: Dom Wydawniczy Rebis. ISBN 83-7120-688-7.
  • Dudko, D. M. (2002). Велесова книга. Славянские Веды. Москва: ЭКСМО-Пресс, seria: Антология мудрости. ISBN 5-04-009912-6.
  • Klejn, L. (2004). «Веды славян» и «Велесова книга». In Воскрешение Перуна. К реконструкции восточнославянского язычества. Eurazja. ISBN 5-8071-0153-7.
  • Kalandra, Z. (2002). České pohanství I. (2nd ed.). Praga: Academia. ISBN 80-86019-82-9.
  • Bartocha, J. (1881). O starších překladech velebásní Homerových u nás. (1801—1843). Listy filologické a paedagogické, 8, 242—301. ISSN 1801—1934.
  • Brückner, A. (1985). Mitologia słowiańska. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. ISBN 83-01-06245-2.
  • Szyjewski, A. (2003). Religia Słowian. Kraków: Wydawnictwo WAM. ISBN 83-7318-205-5.
  • Gieysztor, A. (2006). Mitologia Słowian. Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego. ISBN 978-83-235-0234-0.
  • Kolankiewicz, L. (1999). Dziady. Teatr święta zmarłych. Gdańsk: Słowo/Obraz Terytoria. ISBN 83-87316-39-3.
  • Enders, J. (1993). Speciální problémy Mater verborum. In Jazykovědný rozbor Rukopisu Královédvorského, Zelenohorského a dalších staročeských textů s nimi spojovaných. Neklan. ISBN 80-900884-6-5.
  • Moroz-Grzelak, L. (2004). Między nieświadomością a mistyfikacją. In Wielkie tematy kultury w literaturach słowiańskich. Eds. I. Malej, Z. Tarajło-Lipowska. Vol. 5. Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 91–98.
  • Milojevića, M. (1869). Песме и обичаи укупног народа српског: Обредне песме. Прва књига. Belgrad.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Слов%27янські_псевдобожества&oldid=42720460