Слюсаренко Захар Карпович
Захар Карпович Слюсаренко | |
---|---|
Народження | 16 вересня 1907 Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія |
Смерть | 6 квітня 1987 (79 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | Російська імперія→ СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Рід військ | танкові війська |
Освіта | Орловське бронетанкове училище (1934) |
Роки служби | 1932—1965 |
Партія | ВКП(б) |
Звання | Генерал-лейтенант |
Війни / битви | |
Нагороди | |
Слюсаренко Захар Карпович у Вікісховищі |
Захар Карпович Слюсаренко (нар. 16 вересня 1907, Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія — 6 квітня 1987, Київ, Українська РСР, СРСР) —радянський військовик, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант бронетанкових військ Збройних Сил СРСР.
Народився 16 вересня 1907 року у місті Змієві (нині Харківської області України) в українській селянській родині.
Член ВКП(б) з 1929 року. Закінчив Вищу школу профруху і працював на скляному заводі.
У Червоній Армії з 1932 року.
У 1934 році закінчив Орловську бронетанкову школу.
Учасник радянського вторгнення до Польщі у вересні 1939 року[1].
На фронтах німецько-радянської війни з серпня 1941 року. До 1942 року командував танковим батальйоном на Південно-Західному і Брянському фронтах, а потім, до лютого 1944 року — 168-ю танковою бригадою на Сталінградському і окремим танковим полком на Ленінградському фронтах.
З лютого 1944 року З. К. Слюсаренко — командир 56-ї гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. Гвардії полковник Слюсаренко вміло керував бригадою при форсуванні на початку серпня 1944 року річки Вісли, в боях за захоплення і розширення плацдарму на лівому її березі на південь від міста Сандомир.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року, за мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, Слюсаренко Захару Карповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4650).
За успішні дії бригади в боях за Берлін, особисту мужність і самовідданість Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року гвардії полковник Слюсаренко Захар Карпович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».
У 1949 році З. К. Слюсаренко закінчив Курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ, у 1957 році — Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова (Військової академії Генштабу). У 1960—1965 роках — заступник командувача Північною групою військ. У 1963 році йому присвоєно військове звання «генерал-лейтенант танкових військ».
З 1965 року вийшов у запас. Жив у Києві. Помер 6 квітня 1987 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
- Последний выстрел. М., 1974;
- Сыновний долг. Киев, 1981.
Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступенів, Червоної Зірки, медалями, іноземними орденами.
За вагомі досягнення у пошуковій та краєзнавчій роботі Постановою Ради Міністрів УРСР №133 від 13 травня 1988 року Зміївській (Готвальдівська у 1976–1991 роках) середній загальноосвітній школі №1 було надано ім'я двічі Героя Радянського Союзу Захара Карповича Слюсаренка[2] [3].
Бронзовий бюст встановлений на батьківщині — в місті Змієві.
У місті Зміїв є вулиця та провулок Слюсаренка.
У місті Мерефа є вулиця Генерала Слюсаренка.
- Першина Т. С. Слюсаренко Захар Карпович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 666. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Героїчні сторінки історії. Книга пам’яті Зміївщини. Вид. 3-є, доп. / Упор. і ред. І. Я. Кулініч. Зміїв, 2010. С. 50–51.
- Дважды Герои Советского Союза. М.: Воениздат, 1973.
- Люди бессмертного подвига. Книга 2. М., 1975
- Подвиги во имя Отчизны. 2-е изд., Харьков: Прапор, 1985.
- Полях Є. В. Зміївська біографічна енциклопедія / Авт.-укл. Є. В. Полях; наук. ред. Ю. О. Коловрат-Бутенко; Зміївське наукове краєзнавче товариство. Х.: Мачулін, 2020. Т. І. С. 556–561.
- ↑ http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Sliusarenko_Z
- ↑ Постанова Ради Міністрів УРСР №133 від 13 травня 1988 року. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019. [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Про заклад // Офіційний сайт музейного комплексу Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка.
- Народились 16 вересня
- Народились 1907
- Померли 6 квітня
- Померли 1987
- Поховані на Байковому кладовищі
- Радянські танкісти Другої світової війни
- Випускники Орловського бронетанкового училища
- Члени КПРС
- Генерал-лейтенанти (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Суворова II ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Уродженці Змієва
- Двічі Герої Радянського Союзу
- Герої Радянського Союзу — українці
- Померли в Києві
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Мемуаристи СРСР
- Радянські командири танкових бригад у Другій світовій війні