Невольник (поема)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сліпий (Невольник))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Невольник
Титульний лист рукопису з поемою «Невольник»
Жанрпоема
АвторТарас Шевченко
Моваукраїнська
Написано1845

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах
Один із малюнків Шевченка 1843 року, які передували написанню поемі Сліпий (Невольник)"

«Невольник» («Сліпий») — поема Тараса Шевченка, написана 1845 року в селі Мар'їнське.

Сюжет твору

[ред. | ред. код]

«Невольник» («Сліпий») — твір історично-побутовий. Основні сюжетні картини й епізоди з життя козацької родини подано на тлі історичних подій другої половини 18 століття — зруйнування Запорізької Січі, закріпачення українських селян, роздавання Катериною ІІ запорізьких земель старшині й дворянству тощо.[1]

Персонажі поеми — старий козак, його дочка Ярина та названий син Степан, який потрапив у османську неволю й повернувся додому сліпим кобзарем, — постаті піднесено романтичні, опоетизовані в дусі фольклорної та літературно-романтичної традицій.[1]

В зображенні історичного тла Шевченко допустився хронологічних зміщень, зокрема довільно переніс морські походи запорожців з 16—17 століття у другу половину 18 століття.[1]

Датування

[ред. | ред. код]

Поема датується орієнтовно за часом створення рукописної збірки «Поезія Т. Шевченка. Том первий»: не раніше 5 лютого (коли міністр народної освіти Є. Ковалевський запропонував кураторові С.-Петербурзької шкільної округи І. Делянову розглянути книжки Шевченка, подані на цензурування, на основі загальних постанов про цензуру) — 28 квітня 1859 року (коли замість книжок «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» та «Гамалія» (1844), що перебували на розгляді цензури раніше, цензор С. Палаузов подав до С.-Петербурзького цензурного комітету разом зі своїм відзивом одержаний від Шевченка його рукопис «Поезія Т. Шевченка. Том первий»).[1]

Видання

[ред. | ред. код]

Вперше поему надруковано в журналі «Основа» (1861)[2] за автографом зі збірки «Поезія Т. Шевченка. Том перший» (з купюрами з огляду на цензуру в рядках 641—646, 651—654, 659—662). Помилково вважаючи, що в цій публікації поему подано без закінчення, редакція «Основи» (В. М. Білозерський) через рік опублікувала як додаток закінчення першої редакції поеми — «Сліпий», рядки 665—720; публікація мала таку назву й примітку: «(Пропущений Т. Г. Шевченком). Епілог до „Невольника“ (Напечатаний у IV-і й книжці Основи 1861 року)» (1862)[3][1].

Вперше поему введено до збірки творів у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року[4][1].

Написання

[ред. | ред. код]

Поема мала дві редакції та дві назви. Перша редакція, під назвою «Сліпий», створена в селі Мар'їнське 16 жовтня 1845 року, була вписана Шевченком у збірку «Три літа»[1].

Другу редакція, під назвою «Невольник», створену не пізніше 1859 року, Шевченко включив до підготовленої для друку рукописної збірки «Поезія Т. Шевченка. Том перший»[5] і вперше в цій редакції поему надруковано (з пропуском окремих рядків з цензурних міркувань) у журналі «Основа»[1].

У 1843 році Шевченко створив малюнки «Сліпий» («Невольник»), яка розглядається як своєрідну першу фіксацію задуму поеми. Епізод твору, коли Ярина впізнає в сліпому кобзареві Степана, відповідає сюжетові цих малюнків[1].

Перші 39 рядків поеми в журналі «Основа» надруковано з підзаголовком «Посвященіє». Вважається, що вони адресовані, без зазначення її прізвища, Г. Закревській[6][1].

Твори, створені за мотивами поеми

[ред. | ред. код]

Драматичні твори за мотивами поеми «Невольник» написали під тією ж назвою М. Кропивницький (1872 року)[7] та Г. Зарицький[8][1].

За мотивами поеми «Невольник» та балади Шевченка «Лілея» К. Данькевич 1939 року створив балет «Лілея»[1].

У 1959 році на Київській кіностудії імені О. Довженка за мотивами поеми створено фільм-балет під назвою «Лілея» (композитор К. Данькевич, постановники В. Вронський та В. Лопокниш)[1].

Ілюстрації до поеми

[ред. | ред. код]

Ілюстрували поему: К. Трутовський (1889), О. Сластіон (не датовано), П. Носко (три ілюстрації, всі — 1927 року), В. Касіян (1934), В. Полтавець (1961), В. Хитриков (1961) й інші[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н п р Поема «Невольник» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 286—302; 712.] litopys.org.ua Процитовано 28 листопада 2022
  2. «Основа». — 1861. — № 4. — С. 1 — 20
  3. «(Пропущений Т. Г. Шевченком). Епілог до „Невольника“ (Напечатаний у IV-і й книжці Основи 1861 року)» (Основа. — 1862. — № 6. — С. 1 — 2)
  4. «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова». — СПб. — 1867. — С. 240—261
  5. Неповний автограф з цієї збірки зберігається в Інституті літератури НАН України.
  6. І це означає посвяту їй всієї поеми.
  7. Опубліковано у книзі М. Кропивницького: «Збірник творів», т. 1.- К., 1882.
  8. Окреме видання. Станіслав, 1904.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • В. С. Бородін. «Невольник» (в кн. «Шевченківський словник». Том другий. К., 1977. С. 39).
  • Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том перший. Поетичні твори 1837—1847. «Дніпро». К., 1970. С. 271—288.
  • Ізборнік [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]