Три літа (книга)
| Три літа | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | поезія | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1843—1845 | |||
| Сайт | kobzar.ua/item/show/5472 | |||
|
| ||||
«Три літа» — рукописна «книга»[2] поезій Тараса Шевченка, написаних протягом 1843–1845 років.[1] На думку літературознавців, збірка засвідчила розквіт поетичного генія Шевченка, також ці роки його життя і творчості вони називають «періодом трьох літ».
До рукописної книги «Три літа» увійшла 31 поезія, в тому числі 10 псалмів, об’єднаних спільним заголовком Давидові Псалми. Вона править за джерело текстів майже всіх творів Тараса Шевченка 1843—1845 років.
| № | Назва | Дата | Аркуш | Зошит |
|---|---|---|---|---|
| — | Титул | — | 2 | 1 |
| — | Епіграф. Молитва Єремії Пророка | — | 3 | 1 |
| 1 | Чигрине, Чигрине... | 1844.02.19 | 4 - 5 зворот | 1 |
| 2 | Заворожи мені, волхве... | 1844.12.13 | 6 - 6 зворот | 1 |
| 3 | У неділю не гуляла... | 1844.10.18 | 7 - 8 зворот | 1 |
| 4 | Гоголю | 1844.12.30 | 9 - 9 зворот | 1 |
| 5 | Розрита могила | 1843.10.09 | 10 - 11 | 1 |
| 6 | Чого мені тяжко, чого мені нудно... | 1844.11.13 | 11 зворот | 1 |
| 7 | Не завидуй багатому... | 1845.10.04 | 12 - 12 зворот | 1 |
| 8 | Не женися на багатій... | 1845.10.04 | 13 - 13 зворот | 1 |
| 9 | Сова | 1844.05.06 | 14 - 20 зворот | 2 |
| 10 | Дівичії ночі | 1844.05.18 | 21 - 21 зворот | 2 |
| 11 | Наймичка | 1845.11.13 | 22 - 34 | 2, 3 |
| 12 | Маленькій Мар'яні | 1845.12.20 | 34 зворот | 3 |
| 13 | Сон (Комедія) | 1844.07.08 | 35 - 49 зворот | 3, 4 |
| 14 | Сліпий (Поема) | 1845.10.16 | 50 - 67 зворот | 5, 6 |
| — | Між аркушами 68 і 69 слід від вирізаного аркуша[4] | — | — | 6 |
| 15 | Кавказ | 1845.11.18 | 68 - 73 зворот | 6, 7 |
| 16 | Минають дні, минають ночі... | 1845.12.21 | 74 - 74 зворот | 7 |
| — | Копають день, копають два... Великий льох* |
1845.10.21 | 75 - 77 зворот | 9 |
| 17 | І мертвим, і живим, і ненарожденним... | 1845.12.14 | 78 - 86 зворот | 9 |
| 18 | Великий льох (Містерія) * | 1845.10.21 | 87 - 98 зворот | 8 |
| 19 | Холодний Яр | 1845.12.17 | 99 - 100 зворот | 10 |
| 20 | Три літа | 1845.12.22 | 101 - 102 зворот | 10 |
| 21 | Давидові Псалми 1, 12, 43, 53, 52, 81, 93, 132, 136, 149 |
1845.12.19 | 103 - 105 зворот | 10 |
| 22 | Як умру, то поховайте... | 1845.12.25 | 106 - 106 зворот | 10 |
Примітки:
- Аркуші нумеровані відділом рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України.[4]
- Поеми з титульним аркушем (шмуцтитулом) виділено жовтим кольором.
- (*) Коректурний знак перестановки зошитів 9-8, проставлений рукою Шевченка.
Книгу «Три літа» відкриває Шевченків малюнок пророка, очевидно Єремії.[1] На третій сторінці поміщено епіграф із Старого Завіту (церковнослов'янською мовою), названий поетом як «Молитва Ієремії Пророка»: тут ідеться про плач Єремії, глава 5, вірші 7, 8, 12–14. На думку літературознавців, до написання поезії очевидно призвела ситуація ассирійської неволі євреїв, яка в часи поета повторилася на Україні з українцями-козаками після ліквідації Гетьманщини.[5]
Порівняння рядків із Старого Завіту з поезією Шевченка:
За словами науковця Омеляна Пріцака, за часів Шевченка існувало розуміння пророка як «вищого поета». Вважалося, що тільки «слово поета-пророка може врятувати його народ». «Пророк, що ізбавляє свій поневолений народ — це найвища тема романтичної поезії».[5] Чотири поеми «Трьох літ» мають епіграфи з книг Старого і Нового Завіту:
Збірка комплектувалася під час перебування Шевченка у Петербузі та відвидин України між 1843—1845 роками.
5 квітня 1847 року за вказівкою київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова Шевченко, який на той час проживав в Україні з 1845 року, був арештований у справі «Про Украйно-Слов'янське Товариство», при цьому була конфіскована збірка «Три літа». Наступного дня у рапорті цивільного губернатора Івана Фундуклея для Третього відділу значилося:
|
Художник цей при поверненні з Чернігівської губ. був затриманий… при в'їзді до м. Києва і представлений просто до мене. Між паперами його виявилась рукописна книга українських, ним особисто створених віршів, багато з яких мають обурливий і злочинний зміст. Разом з паперами супроводиться і художник Шевченко під суворою вартою при одному поліцейському офіцерові і одному рядовому жандармові[6][7] | 
|
Далі Фундуклей привів опис вилучених паперів Шевченка, що супроводжували лист від 6 квітня 1847 року за № [660]:
|
|
1. Стос віршів, листів та різних паперів на ... аркушах. 2. Книга писаних віршів під заголовком «Три літа». 3. Малий альбом з віршами і малюнками. |
|
17 квітня 1847 року Шевченко був доставлений з Києва в каземати Третього відділу в Петербурзі (політичної поліції-жандармерії Російської імперії). Після тривалого слідства, допитів, очних ставок учасників і причетних до Товариства у доповіді 26 травня шеф жандармів Олексій Орлов стосовно поета запропонував у своєму документі-висновку імператорові Микола I «милосердно обмежитись наступним»: [7][8]
|
|
Художника Шевченка за написання обурливих і вкрай зухвалих віршів, як обдарованого міцною тілобудовою призначити рядовим до Оренбурзького окремого корпусу з правом вислуги, доручивши начальству найсуворіший нагляд, щоб під жодним виглядом від нього не могли виходити «підбурливі і пасквільні твори» |
|
Збоку документу проти висновків було вказано: «Під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати.» Вкінці помітка Леонтія Дубельта, начальника штабу Корпусу жандармів: «На оригіналі власною його величності рукою написано олівцем: "До виконання 28 травня 1847 р."».
Також були заборонені та повсюдно вилучались дві раніше надруковані (1840, 1841 і 1844 років) книги Шевченка — «Кобзар» і «Гайдамаки». [7]
Протягом шести десятиліть книга «Три літа» знаходилася в архіві Третього відділу (від 1880 року — Депертамент поліції Міністерства внутрішніх справ). Більша частина поезій протягом цього часу мало-помалу поширювалась у рукописних списках і потрохи друкувалась з численними вилученнями, спотвореннями та помилками. За життя Шевченка в Російській імперії вийшли друком тільки «Наймичка» (1857 року — у «Записках о Южной Руси» Пантелеймона Куліша,[9] 1860-го — у «Кобзарі» [10] та окремим виданням [11]) й «Давидові псалми» (1860). [10] [12]
Першим, хто подав вістку про архівне діло Украйно-Слов'янського Товариства, був Микола Стороженко. У березневому томі «Київській старовині» з'явились його «Нові матеріали для біографії Шевченка», у яких подано побіжний опис «паперів» того «Діла» та опубліковано кілька невідомих раніше листів.[13][14] Про «Три літа» Стороженко нічого не повідомляє.
1906 року Павло Щоголєв, співвидавець російського часопису «Былое» [ru], розшукав у Департаменті поліції «…три рукописи: — один чистіший, виготовлений до цензури, з передмовою, в який увійшли лишень „Лілея“, „Русалка“ та „Осика“ (вона ж і „Відьма“ — пізніше); другий — увесь „Єретик“ і, нарешті, третій — немов би альбом, куди Шевченко позаводив усе те, що написав за три годи („Три літа“) 1843–1845 роки». Щоголєв зробив копію, за якою Борис Грінченко і Василь Доманицький вперше опублікували закінчення «Єретика» й вірші «Дівичії ночі», «Маленькій Мар'яні», «Три літа» в журналі «Нова Громада» (№№ 8, 10).[16][17][18]
Наприкінці того ж року журнал «Київській старовині» опублікував «Критичний розслід над текстом Кобзаря» Василя Доманицькиого, у якому, поміж іншого, вдруге опубліковано ті самі «новознайдені тексти» за копією Щоголєва. Крім того, вкінці розділу «43. Заповіт» вперше було оприлюднено опис рукописної книги «Три літа» за поданням Якова Забілли. В описі повністю наведено Шевченків епіграф до «Трьох літ».[15][19] Але в «Кобзарі 1907 р.» Доманицький «Молитву» не надрукував.[20] Відтоді її нема в більшості видань Шевченкових творів («Кобзарях»), які наслідують видання 1907 року.
|
|
Усякі хіби, усякі неправдивості… — усе те назавжди стане невиправленим, освяченим традицією, і бротися з цим сумним з'явищем не буде змоги... — Василь Доманицький[19] |
|
1907 року за сприяння Андрія Маркевича рукопис було передано з архіву Департаменту поліції до Музею українських старожитностей в Чернігові імені Василя Тарновського.
Збірка «Три літа» є чистовим зведенням творів Шевченка 1843–1845 років. Це рукописна книга in folio на 107 аркушах жовтуватого паперу, погано виробленого, в простій картонній темно-зеленій оправі (зберігається в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України).
Поет акуратно оформив збірку. Назва книги, а також заголовки окремих творів виконано в стилі півуставу другої половини XVII ст. На форзаці книги та на титульній сторінці є кілька начерків олівцем. Тут зображено пророка (арк. 1, суперобкладинка), дві постаті Шевченка в профіль: більша в ярмулці і в пальті з чорним коміром, менша без головного убору, в халаті і в пантофлях (арк. 1, суперобкладинка). На титульній сторінці — постать чабана в шапці і в киреї, з палицею в правій простягнутій руці, контур свині (арк. 2). [4]
Текст чистовий з поправками, писаний чорнилом в окремих зошитах. Кожний зошит складається з 6 арк. фабричного паперу, складених удвоє, 12 арк., всього 9 зошитів, останній зошит — 11 арк. Разом 107 арк. Нумерація відділу рукописів Інституту літератури наскрізна, поаркушна. [4]
Перед першим віршем на аркуші 3 вміщено епіграф до всієї книги: «Плач Єремії», розділи 5:7-8, 12-14 (у Шевченка «Молитва Єремії Пророка»). [4]
Твори не в хронологічному порядку. Першим віршем, переписаним до альбому, є поезія «Чигрине, Чигрине…». Найраніший твір — «Розрита могила» (від 9 жовтня 1843 року), найпізніший — останній: «Як умру, то поховайте...» (від 25 грудня 1845 року). Про легальну публікацію більшості творів збірки до 1907 року не могло бути й мови.
Про надзвичайне враження, яке справила на сучасників поезія «Трьох літ», коли її читав автор, свідчить Пантелеймон Куліш, за його словами:
|
Серед сеї благодатної молодіжи з'явився Шевченко, з голосним плачем своїм по нещасливій долі земляцькій, і заспівав перед небожатами:
„Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш?..“ Спів сей був для неї воістину гуком воскресної труби архангела. Коли говорено коли-небудь по правді, що серце ожило, що очі загорілись, що над чолом у чоловіка засвітився поломяний язик, то се було тоді в Києві.[22] |
|
«Об'явлення Шевченка — це, власне, „Три літа“» — узагальнює Омелян Пріцак.[5] Він вказував, що творчий шлях Шевченка від «романтичного кобзаря минулої козацької слави до апостола і пророка національного відродження» сягнув апогею у третій книзі поета «Три літа» (містерія «Великий льох»), приводячи рядки поезії:[23]
|
|
Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!.. |
|
За словами Пріцака думка поезії вказувала на те, що «Місія України — засвітити світло правди».[5]
Видання 2020 року
Вперше повністю (з епіграфом включно) книгу було надруковано 1935 року у Львові в третьому томі Повного видання творів за редакцією Павла Зайцева,[24] але з порушенням Шевченкового плану збірки (у Чіказькому виданні 1961 року — так само). 1939 року титульну сторінку та епіграф «Трьох літ» було надруковано як ілюстрацію у першому томі київського повного зібрання творів Шевченка.[21] Вперше повністю та зі збереженням послідовності творів рукописну книгу «Три літа» було видано 1952 року.[25] у Вінніпезі за редакцією доктора Леоніда Білецького Українською вільною академією наук в Канаді. В підрадянській Україні 1966 року з'явилося фототипічне (точне) відтворення накладом всього 25 тисяч примірників.[26] Нині це видання є бібліографічною рідкістю.
Книга Тараса Шевченка
- Другий Кобзар
- Поезія 1847–1850 років (Більша книжка)
- Поезія 1847–1850 років (Оренбурзька або Мала книжка)
- Поезії 1847–1850 років (не переписані до «Більшої книжки»)
- Поезія 1857–1861 років (Більша книжка)
- ↑ а б в Три літа — ІЛ. ф.1 № 74
- ↑ Словник Української мови в 11 томах [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.] —
Книжка — Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (понад 5) друкованих або рукописних аркушів.
Книга — Велика обсягом або важлива за змістом книжка (там же). - ↑ Три літа. Поезія 1847 р. [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] Кобзар Тараса Шевченка. Повне зібрання поезій у чотьрьох книгах. Книга друга. — Л., 2020.
- ↑ а б в г д Опис рукописів Т.Г. Шевченка — К., 1961. С. 87–88
- ↑ а б в г Омелян Пріцак. Шевченко — пророк [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.] — К., 1993.
- ↑ Кирило-Мефодіївське Товариство. У трьох томах. Т. 2 — Київ, 1990.
- ↑ а б в Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861 [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] — К., 1982.
- ↑ Кирило-Мефодіївське Товариство. У трьох томах. Т. 1 — Київ, 1990. С. 69
- ↑ Записки о Южной Руси. Издал П. Кулишъ, тт. 1, 2 [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] — Київ, 1856, 1857.
- ↑ а б Кобзарь Тараса Шевченка [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] — СПб., 1860.
- ↑ Наймичка. Поема Тараса Шевченка [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] — СПб., 1860.
- ↑ Псалми Давидові [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] Переложив по-нашому Тарас Шевченко — СПб., 1860.
- ↑ Новые материалы для биографии Шевченка [Архівовано 24 червня 2020 у Wayback Machine.] — Киевская старина. — 1893. — Т. 60. Березень.
- ↑ Киевская старина. Год семнадцатый. Том LX. Январь-Март 1898 г. [Архівовано 28 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ а б В. Доманицький. Критичний розлід над текстом «Кобзаря» Шевченка. [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] 21. Чигирин — 43. Заповіт — Киевская старина. — 1906. — Т. 94. Ноябрь-декабрь.
- ↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). [Архівовано 14 липня 2020 у Wayback Machine.] — Париж, Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 1774-1786.
- ↑ Новознайдені поезії Т. Шевченка [Архівовано 28 червня 2020 у Wayback Machine.] — Нова Громада № 8. — К., 1906.
- ↑ Новознайдені Шевченкові твори [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.] — Нова Громада № 10. — К., 1906.
- ↑ а б В. Доманицький. Критичний розлід над текстом «Кобзаря». — К. 1907.
- ↑ Т. Шевченко. Кобзарь. [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] — СПб. 1907.
- ↑ а б Тарас Шевченко. Повна збірка творів в десяти томах [Архівовано 30 липня 2020 у Wayback Machine.] Т. 1 Поезії, 1837-1847. – Київ, 1939.
- ↑ Куліш П. А. Хуторна поезія. [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.] — У Львові : Накладом авт., 1882.
- ↑ Великий льох. Архів оригіналу за 18 лютого 2010. Процитовано 15 липня 2020.
- ↑ Тарас Шевченко. Том ІІІ. Поезії 1843–47 рр. [Архівовано 18 лютого 2010 у Wayback Machine.] — Львів, Варшава : Укр. наук. ін-т, 1935.
- ↑ Тарас Шевченко. Кобзар. Том 2 [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.] — Вінніпег, 1952.
- ↑ Тарас Шевченко. Три літа. Автографи поезій 1843–1845 рр. — К., 1966.
- «Три літа» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 299-300.
.png)