Перейти до вмісту

Сліченко Микола Олексійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сліченко Микола Олексійович
рос. Николай Алексеевич Сличенко
Ім'я при народженнірос. Николай Алексеевич Сличенко
Народився27 грудня 1934(1934-12-27)
Бєлгород, РСФРР, СРСР
Помер2 липня 2021(2021-07-02)[1] (86 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна СРСР
 Росія
Національністьциган
Діяльністьактор, театральний режисер, співак, театральний педагог, режисер
Галузьтеатр[2], постановкаd[2] і акторське мистецтво[2]
Alma materРосійський університет театрального мистецтва
Знання мовросійська[2]
Роки активностіз 1951
Нагороди
IMDbID 0805797
Сайтslichenko.ru

Микола Олексійович Сліченко (27 грудня[3] 1934, Бєлгород, УРСР, — 2 липня 2021[4]) — російський радянський актор театру і кіно, театральний режисер, співак, педагог. Єдиний з циган, удостоєний звання Народний артист СРСР (1981)[5][6]. Лауреат Державної премії СРСР (1987).

Біографія

[ред. | ред. код]

Під час радянсько-німецької війни втратив багатьох рідних, а батько був розстріляний на очах хлопця в 1942. Після війни сім'я оселилася в циганському колгоспі у Воронезькій області, де Микола почув про існування циганського театру в Москві.

В 1951 був прийнятий в театр «Ромен» артистом допоміжного складу, де працював з провідними акторами театру, серед яких: Ляля Чорна, М. В. Скворцова, С. І. Андреєва, М. І. Черкасова, С. Ф. Шишков, І. І. Ром-Лебедєв, В. Ф. Бізев, Н. Г. Нарожний, С. С. Золотарьов, І. В. Хрустальов.

В 1952 на виїзній виставі «Чотири наречених» за п'єсою І. Хрустальова в Загорську (сьогоднішній Сергієв Посад) зіграв роль Лекси, замінюючи хворого актора Сергія Федоровича Шишкова[7]. Пізніше зіграв у цьому спектаклі ще й роль Баді.

Надалі грав у спектаклях поточного репертуару, в яких зіграв понад 60 ролей у театрі, знявся в кіно, в тому числі в картинах «У дощ і сонце», «Мій острів синій», «Весілля в Малинівці».

В 1972 закінчив вищі режисерські курси при ГІТІС, де навчався у народного артиста СРСР А. А. Гончарова.

В 1977 став головним режисером театру «Ромен».

У театрі, в кіно, на естраді виконує циганські та естрадні пісні, старовинні романси.

Створив на базі Музичного училища імені Гнесіних студію підготовки професійних кадрів для театру «Ромен», відкрив Циганський національний курс при Театральному інституті імені Бориса Щукіна.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

6 лютого 2012 зареєстрований як довірена особа кандидата в Президенти РФ Володимира Путіна[8].

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Тамілла Агамірова (нар. 1928) — радянська і російська актриса театру і кіно; народна артистка РРФСР (1988).

  • Дочка — Тамілла Миколаївна Сліченко (нар. 1963), актриса театру «Ромен»[9].
  • Син — Петро Миколайович Сліченко.
  • Син — Олексій Миколайович Сліченко.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Умер народный артист СССР и худрук театра "Ромэн" Николай Сличенко
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ за іншими джерелами — 21 грудня
  4. ↑ Помер актор фільму «Весілля в Малинівці» /Главком, 2.7.2021/
  5. ↑ https://comments.ua/life/239176-desyatka-znamenitih-tsigan.html
  6. ↑ Микола Сліченко в Російському гуманітарному енциклопедичному словнику. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 17 грудня 2015. [Архівовано 2012-07-20 у Archive.is]
  7. ↑ представника циганської династії Шишкових
  8. ↑ Постанова ЦВК РФ № 96 / 767-6, 6 лютого 2012. Архів оригіналу за 26 грудня 2012. Процитовано 20 грудня 2015. [Архівовано 26 грудня 2012 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Николай Сличенко и Тамилла Агамирова: Наш дом построен на одной любви. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сліченко_Микола_Олексійович&oldid=44116406