Перейти до вмісту

Смерть та державний похорон Кім Ір Сена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Смерть та похорон Кім Ір Сена
Офіційний посмертний портрет Кім Ір Сена
Дата8–17 Липня 1994
МісцеПхеньян, Північна Корея
УчасникиКім Чен Ір та північнокорейська військова, урядова та Корейська робітнича партія еліта

Кім Ір Сен помер від раптового серцевого нападу рано вранці 8 липня 1994 року у віці 82 років. Уряд Північної Кореї не повідомляв про смерть понад 34 години після того, як вона настала. З 8 по 17 липня було оголошено офіційну жалобу, під час якої по всій країні було приспущено державний прапор, а всі види розваг і танців були заборонені.[1]

Радіо Пхеньяна повідомило, що Кім помер від інсульту.[2] У роки, що передували його смерті, він лікувався від діабету, а також від затвердіння артерій у серці. [Його син Кім Чен Ір був оголошений наступним лідером Північної Кореї з титулом "Великий наступник (кор. 위대한 계승자)" того ж дня, що ознаменувало початок становлення Північної Кореї як першої у світі комуністичної династії. Через сімнадцять років він помер 17 грудня 2011 року від тієї ж причини, що і його батько, а про смерть Чен Іра було оголошено двома днями пізніше.

Передумови

[ред. | ред. код]

Пізно вранці, незадовго до 12:00 7 липня 1994 року,[3] Кім Ір Сен знепритомнів у своїй резиденції в Хянсані від раптового серцевого нападу. Після серцевого нападу його син Кім Чен Ір наказав команді лікарів, які постійно перебували біля батька, піти і організував приліт найкращих лікарів країни з Пхеньяну. Через кілька годин лікарі з Пхеньяну прибули, але, незважаючи на їхні зусилля, Кім Ір Сен помер близько 2:00 ночі за місцевим часом 8 липня 1994 року. Про його смерть було оголошено через 34 години, з дотриманням традиційного конфуціанського трауру.

Оголошення про смерть верховного лідера було зроблено в прямому ефірі Центрального телебачення Кореї опівдні 9 липня 1994 року[4] ведучим новин каналу Чон Хьонг-Кю в прямому ефірі.

Смерть Кім Ір Сена спричинила загальнонаціональну жалобу, а Кім Чен Ір оголосив десятиденний траур. На його похороні в Пхеньяні були присутні сотні тисяч людей з усієї Північної Кореї. Тіло Кім Ір Сена поховали в громадському мавзолеї в Меморіальному палаці Кумсусан, де його законсервоване і забальзамоване тіло лежить під скляною труною для огляду. Його голова лежить на подушці в корейському стилі, а накритий він прапором Трудової партії Кореї. Відео з кінохроніки похорону в Пхеньяні транслювалося кількома мережами, а зараз його можна знайти на різних веб-сайтах.[5] Подальший період жалоби тривав до третьої річниці його смерті в 1997 році.[6]

Реакція

[ред. | ред. код]

Корейський півострів

[ред. | ред. код]
Оригінальна статуя Кім Ір Сена на пагорбі Мансуде (1972-2012)
  •  Північна Корея - 9 липня Центральне телеграфне агентство Кореї заявило, що північнокорейці "твердо вирішили залишатися вірними керівництву дорогого вождя Кім Чен Іра". Агентство описало так званого "дорогого лідера" як "надійного спадкоємця революційних досягнень Великого Вождя Кім Ір Сена". В іншій передачі Кім був описаний як "спадкоємець північнокорейської революції і вождь революційних сил". 11 липня японське громадське телебачення NHK повідомило, що уряд Північної Кореї повністю заблокував проїзд людей і транспортних засобів через місто Тумень, розташоване біля підніжжя річки Тумень на китайсько-північнокорейському кордоні, де активно ведеться прикордонна торгівля.

Реакція міжнародної спільноти

[ред. | ред. код]
  • Росія - Президент Борис Єльцин не надіслав співчуття через напружені відносини між двома країнами в той період, натомість делегувавши цей обов'язок тодішньому прем'єр-міністру Віктору Черномирдіну.
  •  Сполучені Штати - Президент Білл Клінтон висловив сподівання, що переговори "продовжаться належним чином". Клінтон сказав: "Я висловлюю щирі співчуття народу Північної Кореї з приводу смерті президента Кім Ір Сена. Ми цінуємо його лідерство у відновленні переговорів між нашими урядами".

Похоронна служба

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
KCTV: Kim Il Sung funeral on 8 July 1994 – full video on YouTube

Кім Чен Ір був головою похоронного комітету. До складу комітету також входили міністр оборони О Джин У та віце-президент Кім Йон Чжу, який був молодшим братом Кім Ір Сена.

Похоронний комітет випустив комюніке щодо похорону:

Державний похоронний комітет публікує наступне рішення для всієї партії, всього народу і всієї армії, щоб висловити найглибші співчуття з приводу смерті великого вождя товариша Кім Ір Сена і оплакати його з почуттям глибокої шани:

{{blockquote}Труну шанованого вождя товариша Кім Ір Сена буде урочисто покладено в актовому залі Кумсусан.

Період з 8 липня по 17 липня 1994 року встановлюється як період жалоби за шановним лідером товаришем Кім Ір Сеном. Скорботні зможуть відвідати похоронну процесію з 11 липня по 16 липня 1994 року.

Траурна служба з нагоди останнього прощання з шановним вождем товаришем Кім Ір Сеном буде урочисто проведена в Пхеньяні, столиці революції, 17 липня 1994 року.

Під час траурної служби в Пхеньяні буде здійснено артилерійський салют у Пхеньяні та провінційних центрах, весь народ по всій країні вшанує пам'ять шановного вождя товариша Кім Ір Сена трихвилинним мовчанням, а всі локомотиви та кораблі одночасно подадуть гудки в пам'ять про шановного вождя товариша Кім Ір Сена.

У період жалоби в усіх установах і на підприємствах по всій країні пройдуть панахиди, а в усіх провінціях, містах і повітах - панахиди під час проведення панахиди в Пхеньяні.

У період жалоби на установах і підприємствах будуть приспущені прапори, а всі пісні і танці, ігри та розваги будуть заборонені.

Іноземні жалобні делегації не прийматимуться.|Центральне телеграфне агентство Кореї, 8 липня 1994 року[7]}}}

Державний похорон був запланований на 17 липня, але був перенесений на 19 липня. Вона включала в себе дотримання трьох хвилин мовчання по всій країні. На похоронах були присутні два мільйони людей.



Похоронний комітет

[ред. | ред. код]

Похоронний комітет очолював Кім Чен Ір, до нього входило 273 члени[8]:

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Смерть та державний похорон Кім Чен Іра
  • Бібліографія Кім Ір Сена
  • Список найбільших похоронів
  • Список речей, названих на честь Кім Ір Сена

Для подальшого читання

[ред. | ред. код]
  • The Great Leader Comrade Kim Il Sung will Always Be with Us. History of Revolutionary Activities of President Kim Il Sung (PDF). Pyongyang: Foreign Languages Publishing House. 2012. ISBN 9789946008882.
  • January 1990—July 1994. Kim Il Sung: Condensed Biography (PDF). Pyongyang: Foreign Languages Publishing House. 2001. OCLC 500072623.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ North Korea Quarterly (англ.). Institute of Asian Affairs. 1994.
  2. ↑ Archives, L. A. Times (9 липня 1994). Kim Il Sung, N. Korea's Longtime Leader, Dies : Asia: Death of Communist dictator at 82 comes weeks before North-South meeting. Experts expect instability. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 7 листопада 2023.
  3. ↑ Sanger, David E. (9 липня 1994). KIM IL SUNG DEAD AT AGE 82; LED NORTH KOREA 5 DECADES; WAS NEAR TALKS WITH SOUTH. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 7 листопада 2023.
  4. ↑ North Korean TV Kim Il Sung death announcement July 8th, 1994 (укр.), процитовано 7 листопада 2023
  5. ↑ scenes of lamentation after Kim Il Sung's death (укр.), процитовано 7 листопада 2023
  6. ↑ CNN - North Korea ends mourning for Kim Il Sung - July 8, 1997. edition.cnn.com. Процитовано 7 листопада 2023. [Архівовано 2015-05-19 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Державний похоронний комітет видає комюніке: іноземні делегації не допускаються. Центральне телеграфне агентство Кореї, Пхеньян, англійською мовою. 9 липня 1994.
  8. ↑ [서울신문] 금수산 의사당서 10일장/김일성 장례 어떻게 치르나. web.archive.org. 18 серпня 2020. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 7 листопада 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Смерть_та_державний_похорон_Кім_Ір_Сена