Перейти до вмісту

Смольянінов Артур Сергійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смольянінов.
Смольянінов Артур Сергійович
рос. Артур Сергеевич Смольянинов
Народився27 жовтня 1983(1983-10-27) (41 рік)
Москва, СРСР
Громадянство Росія
 СРСР
Діяльністьактор, телеактор, театральний режисер
Alma materРосійський університет театрального мистецтва
Роки діяльності1998 — тепер. час
У шлюбі зМельникова Дарина Олексіївна
IMDbnm0810638
CMNS: Смольянінов Артур Сергійович у Вікісховищі

Артур Сергійович Смольянінов (нар. 27 жовтня 1983) — російський актор театру і кіно.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Артур Сергійович Смольянінов народився 27 жовтня 1983 року в Москві. Дитинство і юність провів у місті Корольов Московської області. Мама Марія Володимирівна — художниця, вчителка малювання. У Артура є ще два молодших брати і сестра.

У кіно його відкрив Валерій Прийомихов. Фільм «Хто, якщо не ми» вийшов 1998 року, а коли проходили зйомки, Артуру було чотирнадцять. Зустріч з Прийомиховим змінила життя Артура, розвернула його в інший бік. Ця унікальна людина багато дала підлітку. Коли Прийомихова не стало, Артур дуже важко це пережив. «Хто, якщо не ми» став путівкою в професію — після цього фільму удача й успіх ні на хвилину не залишали молодого актора.

Після закінченої екстерном школи в 16 років з першого заходу вступив у РАТІ (колишній ГІТІС) на акторське відділення режисерського факультету (майстерня Л. Є. Хейфеца) і в 2004 році закінчив його, маючи за плечима майже десяток робіт у кіно й на телебаченні.

Відразу після вдалого кінодебюту у фільмі «Хто, якщо не ми» зіграв у фільмі «Тріумф». Широку популярність акторові принесла роль Лютого у фільмі про афганську війну «Дев'ята рота».

2006 року Артура Смольянінова прийнято в трупу театру «Современник». У дипломних спектаклях грав тата в «Сімейних ситуаціях» Біляни Срблянович, Вихорева у «Не в свої сани не сідай» О. М. Островського.

У нинішньому[коли?] репертуарі артиста — Солоний у виставі «Три сестри» А. П. Чехова, Данський король у «Ще раз про голого короля» Леоніда Філатова, Помпей і Гонець у виставі «Антоній & Клеопатра. Версія» Олега Богаєва і Кирила Серебреннікова за мотивами Вільяма Шекспіра, принц Гіальмар у «Мален» Моріса Метерлінка.

Входить до ради піклувальників фондів «Подаруй життя», організованого Чулпан Хаматовою і Діною Корзун, що допомагає дітям з онкогематологічними захворюваннями, і «Галчонок», що допомагає дітям з органічними ураженнями центральної нервової системи. Неодноразово брав участь у благодійних акціях.

Фігурант бази «Миротворець»[1]. Виступив проти вторгнення Росії в Україну у 2022 році[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

«Современник»

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Призи та нагороди

[ред. | ред. код]
  • Названий «Найкращим актором-підлітком» на VIII Міжнародному кінофестивалі дитячих фільмів в Артеку (за роль у фільмі «Хто, якщо не ми?»).
  • Лауреат Молодіжної премії «Тріумф» (2007).

Факти

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Центр «Миротворець»: Смольянинов Артур Сергеевич. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 1 лютого 2021.
  2. ↑ «Все это была моя Родина. Это и в меня стреляют тоже» Артур Смольянинов в ютьюб-шоу «Скажи Гордеевой» — о войне в Украине и встрече с Путиным. Meduza (рос.). Процитовано 7 травня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Смольянінов_Артур_Сергійович&oldid=43776239