Смолінський Микола Сергійович
Смолінський Микола Сергійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 18 жовтня 1953 с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області. | |||
Помер | 2 травня 2005 (51 рік) смт. Кельменці. Похований в с. Лукачани | |||
Громадянство | ![]() | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | журналіст | |||
Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка ![]() | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1972 — 2005 | |||
Нагороди | ![]() | |||
| ||||
Микола Сергійович Смолінський (* 18 жовтня 1953, с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області — † 2 травня 2005, смт. Кельменці, похований в с. Лукачани) — журналіст, Заслужений журналіст України.
Микола Сергійович Смолінський народився 18 жовтня 1953 року в селі Лукачани
Кельменецького району Чернівецької області.
Після закінчення сільської восьмирічної школи в Лукачанах, з 1968 по 1972 рік навчався в Чернівецькому будівельному технікумі.
Як показали наступні події, ці чотири роки допомогли Миколі Смолінському визначитись з своїми професійними уподобаннями. І серед них не було професії будівельника: він поступає на заочне відділення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка і йде працювати редактором радіо Чернівецького обласного комітету по телебаченню і радіомовленню.
В 1974-1976 роках була перерва в його навчанні і роботі: він відбував загальнообов’язкову службу в армії.
Закінчивши службу, продовжує вчитися (закінчив в 1980-му) і працювати — вже старшим редактором Чернівецького обласного радіо.
З 1983 він — спецкореспондент Українського республіканського радіо по Чернівецькій області, а потім, до кінця свого короткого життя (помер 2 травня 2005 року), — власний кореспондент Національної радіокомпанії України.
Став Заслуженим журналістом України.
«Це був воістину золотий голос краю»[1] ( Севернюк Т. А.).
Про нього написана поетична книга «Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський»[2].
Вийшли його репортажі, інтерв'ю, замальовки: «До мами в гості восени», 2006, спогади сучасників: «Обірвана струна ще гаряча», 2006.
Похований в Лукачанах.
- «Від Дністра до Карпат»;
- «Сільські вечори»;
- художньо-публіцистична програма «У нас на Буковині».
Книга репортажів, інтерв'ю, замальовок:
- «До мами в гості восени» / Упоряд. В. Т. Джуран. — Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – 152 с.
- ↑ Севернюк Т. А. О, Чернівці, оаза дивини…Поезія, проза.- Чернівці. Золоті литаври, 2008.- 280 с., іл.
- ↑ Джуран В. Т.. Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський: поезії. — Чернівці: Зелена Буковина, 2005. — 112 с.
- Севернюк Т. А. О, Чернівці, оаза дивини…Поезія, проза.- Чернівці. «Золоті литаври», 2008.- 280 с., іл.
- Письменницький портал
- Перелік газетних статей про Смолінського М. С.
- Лукачівка [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.]