Фільм заснований на бродвейській одноіменній п'єсі 1923 року авторами якого є Девід Беласко і Том Кушинг, яка в свою чергу створена за мотивами "Ridi, Pagliaccio" по Фаусто Марія Мартіні (Fausto Maria Martini) 1919 року.
Тіто, мандрівний клоун, якось знаходить покинуту дитину. Тіто називає її Сімонеттою в честь свого партнера Сімона і виховує немов рідну дочку. Одного разу Сімонетта стикається з Луїджі, багатим хлопцем, який зацікавлюється нею, але вона відкидає його залицяння. Дівчина повертається додому, і Тіто раптово усвідомлює, що його Сімонетта вже не та маленька дівчинка, яку він знав, що його любов до неї переросла у щось більше.
Через декілька років Луїджі повертається у їхнє життя. Він звертається до невролога через постійні напади нестримного сміху. Невролог каже, що він вів корисливий спосіб життя і прописав закохатися в добру жінку. Тіто, навпаки, переживає напади плачу і приходить до того самого невролога, який діагностує "пригнічене почуття кохання" і призначає підкорити даму, яку кохає, або принаймні збирається побачити нову сенсацію в місті, клоуна Фліка. Тіто та Луїджі знайомляться і починають думати, що можуть допомогли один одному в їх печалях, тому стають друзями.
Луїджі закохується в Симонетту, яка відповідає йому взаємністю, але стурбована тим, що повинна покинути Тіто, так як він єдина сім’я, яку вона коли-небудь знала, і чітко відчуває, що він є частиною її. Коли вона усвідомлює, що Тіто любить її як чоловік, а не просто як батько, вона каже йому, що ніколи не усвідомлювала, як він почувався, і що вона насправді також любить його. Сімонетта навіть клянеться перед фігурою Мадонни, що любить Тіто, а не Луїджі. Але Тіто їй не вірить...[2]
Герберт Бренон, як повідомлялося, любив висміювати 14-річну Лоретту Янг у її першій великій ролі, але був милим з нею в присутності Лона Чейні на знімайному майданчику. Чейні помітив це і ніколи не залишав її з поля зору, навіть якщо його персонаж не потрібен для зйомок того дня. Він допомагав їй протягом зйомок і став її сурогатним батьком у проекті. "Я буду прихильна до цього чуйного, милого чоловіка, поки не помру", - сказала Янг.
На всіх збережених плівках фільму бракує барабана 4.
Хоча їй було лише 14 років, це був вже дев'ятий фільм Лоретти Янг. Їй було лише три роки коли вона отримала свою першу кінороль, як фея у "Кільці первоцвіту" (The Primrose Ring, 1917).
Пісня "Смійся, клоуне, смійся", музика Теда Фіо Рито і слова Сема Льюїса та Джо Янга, багато зробила для того, щоб цей фільм став хітом, коли пісня піднялася на перше місце у хітпараді 1928 року.
У записах про авторські права свідчить, що у фільмі звучав звук, але це не перевірено.Файл:Laugh, Clown, Laugh 1928 сut.pngЛон Чейні та Лоретта Янг у фільму "Смійся,клоуне, смійся"
Циркова артистка Хільда Нельсон, уся родина якої була цирковими людьми / акробатами, навчила Лона Чейні ходити по дроту і була дублеркою Лоретти Янг на натягнутому канаті.
Фільм частково знятий за адресою Jewett Estate, 1145 Arden Road, Pasadena, California.
Говорять нібито це була улюблена роль Лона Чейні в його кар'єрі.
Каскадер та акробат Альфред Аделін був дублером Лона Чейні в сцені з мотузковою гіркою.
Саундтрек для версії Turner Classic Movies Archives Lon Chaney Collection була зроблена призером конкурсу молодих кінокомпозиторів 2002 року Скоттом Салінасом.[3]
США
Смійся, клоуне, смійся у Вікісховищі
