Снєсарєв Андрій Євгенович

Андрій Євгенович Снєсарєв
Народився	1 (13) грудня 1865(1865-12-13) Стара Калитва
Помер	4 грудня 1937(1937-12-04) (71 рік) Москва
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець, офіцер, географ, орієнталіст, педагог
Галузь	військова служба, бойова підготовка, публіцистика, військова географія і сходознавство
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd, Олексіївське військове училище і Академія Генерального штабу
Знання мов	російська
Учасник	Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Військове звання	генерал-лейтенант
Нагороди	Орден Святого Георгія Орден Святого Георгія Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня  Герой Праці
Медіафайли у Вікісховищі

Андрій Євгенович Снєсарєв (13 грудня 1865(18651213) — 4 грудня 1937) — російський воєначальник, географ, сходознавець.

Життєпис

Народився у сім'ї священика. Після гімназії навчався у Московському університеті на фізико-математичному факультеті. По закінченні якого у 1888 році поступив на військово-училищний курс Московського піхотного училища. Шість років служив у армійських училищах. Після навчання з 1896 по 1899 рік в Академії Генерального штабу був направлений у Туркестанський округ на посаду обер-офіцера для доручень окружного штабу.

Під час служби в Туркестанському окрузі він здійснив ряд експедицій на Памір, Північну Індію, Тибет, Східну Бухару та Афганістан. У цих поїздках він накопичив не тільки військову інформацію, а й дані про різні сторони життя Азії. У 1900 році його відрядили на декілька місяців до Лондона для вивчення у бібліотеці Британського музею літератури про Схід. У 1903 році А. Снєсарєв видав двотомник «Північно-індійський театр», в якому розглядалися особливості ведення бойових дій у цьому регіоні.

У 1904 році Снєсарєва, як провідного спеціаліста з питань Азії, перевели до Східного діловодства Управління генерал-квартирмейстера Генерального штабу, з присвоєнням звання підполковника. Він став головним ідеологом російської політики, що мала на меті активізувати просування Росії в Центральну Азію і стримувати експансію Великої Британії. Снєсарєв у цей час брав участь у роботі Російського товариства ревнителів воєнних знань, Імператорського географічного товариства, Імператорського товариства сходознавства.

У 1910 році полковника Снєсарєва призначили начальником штабу 2-ї Зведеної козачої дивізії, що дислокувалася в Кам'янець-Подільському. За час перебування на цій посаді він активно продовжував займатися науковою роботою. Так вийшло 2-ге видання його «Військової географії Росії», яке стало базовим для військових училищ Росії. Для багатотомної «Військової енциклопедії» він написав ряд статей з історії та географії Британської Індії.

Під час Першої світової війни Снєсарєв командував підрозділами 2-ї козачої дивізії, полком, бригадою та 64-ю піхотною дивізією. Став генерал-лейтенантом.

У травні 1918 року одним із перших генералів вступив до Червоної армії. На фронтах громадянської війни займав важливі посади. У 1919—1921 роках очолював відновлену Академію Генерального штабу. У 1921 році створив і став керівником Інституту сходознавства. У цьому ж році він видав монографію «Афганістан», згодом праці про Індію — «Фізична Індія», «Етнографічна Індія». У 1928 році йому було присвоєно звання Герой Праці.

1930 року його разом із вищими офіцерами царської армії заарештували в справі «Весна». Був засуджений до тривалого терміну ув'язнення. Вийшов на волю у 1934 році за станом здоров'я. Помер у 1937 році.

Джерела

• Кух О. М., Стецюк В. Б. Східнознавець А. І. Снєсарєв: Кам'янецький період життя // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць — 2009 № 14.