Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Холм)
| Собор Різдва Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
.JPG) Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Головний фасад | |
| 51°09′ пн. ш. 23°29′ сх. д. / 51.150° пн. ш. 23.483° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Польща, Холм |
| Архітектор | Паоло Фонтана |
| Початок будівництва | 1738 |
| Кінець будівництва | 1750-ті |
| Стиль | Бароко |
| Належність | Вселенський патріархат (1260-1596) Руська унійна церква (1596-1875) ПРЦ (1875-1919) РКЦ (1919-1940) ПАПЦ (1940-1944) РКЦ (з 1944) |
| Стан | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] |
| Епонім | Різдво Пресвятої Богородиці |
| Вебсайт | bazylika.net |
  Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Холм) (Польща) | |
 | |
 Собор Різдва Пресвятої Богородиці у Вікісховищі | |
Собор Різдва Пресвятої Богородиці — пам'ятка християнської сакральної архітектури XVIII століття в місті Холм, Люблінське воєводство, Польща.
У 1237 році володимиро-галицький князь Данило Романович будує нову столицю своєї держави — Холм. Сюди з Угровеська переноситься місцева катедра[2], засновується Холмське єпископство. Як головний храм єпископства була зведена велика катедральна церква Богородиці[3]. Вперше церква Пр. Богородиці згадується у “Літописі Руському” під 1253 р. Згоріла під час пожежі міста у 1256 р. У 1260 р. відбудована.
Зберігся досить детальний опис храму тих часів:
“Спорудив він також превелику церкву в городі Холмі на честь пресвятої приснодіви Марії величиною і красою не меншу од тих, що були раніше і прикрасив її пречудовими іконами; приніс він також чашу із землі угорської з багряного мармуру, вирізьблену з дивовижним умінням, – навіть змієві голови були навкруг неї, – і поставив її перед дверима церковними, що їх називають царськими. Зробив він також у ній хрещальню – хрестити воду на свята Богоявления, а блаженний єпископ Іоанн зробив у ній вирізаний з гарного дерева і позолочений усередині та ззовні [ківорій ?], диву подобен”
Храм мав розміри 15×20 метрів, був збудований з червоної цегли-пальцівки, не тинькований, інтер'єр вкривав фресковий живопис, а віконні прорізи оздоблювали вітражі.
Під час археологічних розкопок українськими (під керівництвом Миколи Бевза) і польськими фахівцями, які тривають з квітня 2013 року, на місці старої катедри виявлено 40 могил з XVII століття[4][5] і (станом на травень 2015) — понад 10 поховань XIII—XIV ст. (зокрема, одне поховання в цегляному саркофагу)[6].
З 1596 року храм слугував греко-католикам.
За владицтва Методія Терлецького, у 1638–1640 роках церква перебудовується у зв'язку з оселенням при катедрі ченців-василіян.
1711 року стараннями єпископа Йосифа Левицького відбувся черговий ремонт катедри, добудовано трансепт[7].
Єдине джерело, що проливає світло на будівництво нової холмської катедри, виказує дві суперечливі дати початку будівельних робіт — 1735 і 1738 роки[8]. Друга дата має в літературі першість, нібито під 1738 роком єпископ Максиміліан Рилло подає більш розлогу історію перебігу будови[9]. Отримавши від апостольської столиці згоду на коронацію ікони Холмської Богородиці, холмський владика Пилип Володкович, за підтримки довколишньої шляхти, вирішив перебудувати собор, з огляду на його невеликі розміри, старість і небезпеку завалу. Крім навколишньої шляхти, яка згодилася сплачувати добровільний податок на будівництво нової катедри, була також накладена контрибуція на люблінських, холмських і інших жидів[10]. Станом на 1750 рік мулярські праці були закінчені.
Будівництво вів архітектор Томаш Резлер за проектом архітектора Павла Фонтани. Внутрішнє урядження церкви завершене за єпископа Максиміліана Рилла (1756-1786 рр. ). Внутрішні різьблені оздоблення виконав Михайло Філевич (не збереглися). 1756 року новопризначений єпископ Максиміліян Рило опікувався завершенням храмового фасаду, покриттям частини даху черепицею, зведенням дерев'яних хорів, кам'яної підлоги і головного вівтаря. Того ж року до собору урочисто внесли ікону Холмської Богородиці. тоді ж у церкві і місті відбулися урочистості, пов’язані з коронацією чудотворної ікони Холмської Богородиці. У 1802 р. споруда пошкоджена пожежею. Щойно у 1815-1827 та 1837 рр. проведено її ремонт будівничим Леопольдом Сальковським. Тоді ж в церкві встановлено органи. У 1840-х рр. в церкві встановлено іконостас, виготовлений сницером Яном Ліндером і позолотником Фридериком Блікле, з іконами пензля Бонавентури Домбровського. Василиянський монастир, який існував при церкві, ліквідовано указом російського імператора Александра II у 1864 р.
У 1919 р. церкву відібрано від православних і передано католикам на костел – у 1920-1931 рр. – ордену єзуїтів, а з 1931 р. – парафіяльний. 30 У 1919-1935 рр. проведена ґрунтовна реставрація церкви з наданням їй первісного вигляду (залишений лише чотириколонний портик) за проектом архітектора Конрада Шреттера. При цьому викинено іконостас і знищено весь стінопис. У 1938 р. перебудовано дзвіницю за проектом архітектора Антонія Форкевича, а в церкві за його ж проектом перебудовано хори. 19 травня 1940 р. собор повернено православній церкві і він став катедрою Холмсько-Підляської єпархії митрополита Іларіона, старанням якого здійснено відновлення будівлі.
За сприяння голови УЦК Володимира Кубійовича в квітні 1940 року був повернутий у користування православним[11]. В цей час він став катедрою Холмсько-Підляської єпархії митрополита Іларіона, старанням якого здійснено відновлення будівлі.
З серпня 1945 р. – знову парафіяльний костел, ремонтований у 1966 та 1991.
Пізньобарокова споруда, зведена в плані латинського хреста, тринавова, з трансептом. Головна нава вдвічі ширша від бічних. Вівтар, розташований зі сходу, півциркульно завершений в плані, з двома прямокутними ризницями по боках. Рамена трансепту, рівноширокого головній наві, мають в плані лучкове завершення. Перетин трансепту і головної нави вінчає восьмибічна баня на восьмигранному світловому барабані. Чільний фасад фланкують дві квадратові в плані вежі. В приміщеннях між вежами розташовані на другому ярусі хори, а на першому – присінок і виходи на вежі в товщі стіни. Під вівтарем і трансептом є крипти з гробами холмських єпископів, а, можливо, і князів. Головна нава, вівтар і трансепт вкриті двосхилими дахами, бічні нави і захристі’ї – односхилими. Головна баня увінчана світловим ліхтарем з маківкою, а вежі завершені бароковими верхами з маківками. Чільний фасад дворівневий, а вежі – трирівневі, дещо висунені. Членований фасад пілястрами на цоколях – у нижньому рівні – тосканськими, а у верхньому – іонійськими, в центрі – парними, а в наріжниках веж – здвоєними. Кожен рівень завершений антаблементом з профільованим ґзимсом. Між вежами на третьому рівні – пізньобароковий фронтон. На фасаді – три входи, обрамовані порталами. По центрі фасаду – чотириколонний портик 1875 р., завершений давніше трикутним фронтоном, а тепер – дерев’яною балюстрадою. Бічні фасади теж членовані пілястрами, подібно як і чільний. Вівтар і рамена трансепту завершені фронтонами, відтвореними у 1932 р. Віконні прорізи – в профільованих обрамуваннях. Барабан головної бані членований здвоєними тосканськими пілястрами. В інтер’єрі поділ на три нави здійснюється трьома парами колон.
Головна нава розкрита в бічні трьома парами півциркульних арок. Стіни головної нави, вівтаря і трансепту членовані коринфськими пілястрами, в трансепті – парними, у вівтарі і наріжниках – здвоєними. В апсиді вівтаря і при вівтарній арці – пристінні коринфські колони на цоколях. Хори опираються на дві висунені коринфські колони і пристінні пілястри. Мурований парапет хорів виконаний у 1938 р. за проектом архітектора Ан-тонія Форкевича. Перехід до восьмибічного барабану на перетині трансепту і головної нави здійснюється з допомогою вітрил. Стіни бічних нав і барабану членовані іонійськими пілястрами, в барабані – здвоєними. Головна нава, трансепт, вівтар і присінок перекриті циліндрично-хрестовими склепіннями з люнетами, бічні нави – хрестовими. Всі склепіння на гуртах. Внутрішній вистрій втрачений. Збереглася лише дарохраниль-ниця 1720-1750-х рр., виготовлена ґданським золотарем В. Йодде, з сценами складання подяки Холмській Богородиці польським королем Яном Казимиром після перемоги під Берестечком у 1651 р.[12]
Поховані, зокрема:
- король Данило Романович
- єпископ Порфирій (Скарбек-Важинський)
-
Холм 1891. Кафедральний собор Богородиці і дзвіниця. -
1891. Іконостас Холмського собору Богородиці -
Холмський Собор Різдва Пресвятої Богородиці.1917 р.
-
Холмський собор у російській оправі. Хромолітографія 1880-х років.
- ↑ Реєстр пам'яток
- ↑ Існує також легендарна версія про заснування старої холмської кафедри в 1001 році київським князем Володимиром Святославичем. Див: Kłoczowski Jerzy. Zarys historii rozwoju przestrzennego miasta Chełma [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (пол.) Зчитано 23.07.2011
- ↑ Іван Крип'якевич. Галицько-Волинське князівство [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] Зчитано 23.07.2011
- ↑ У Холмі знайшли залишки храму Пресвятої Богородиці, Збудованого Данилом Галицьким. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Павло Лоза. Знайдемо поховання короля Данила Галицького? // Наше слово. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
- ↑ Андрій Квятковський. Знайдено могилу сина Данила Галицького. Справді? // Zbruch, 11.06.2015. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 11 червня 2015.
- ↑ Piotr Krasny. Katedra unicka w Chełmie, O problemach badań nad architekturą sakralną Kościoła greckokatolickiego w wieku XVIII // Sztuka kresów wschodnich.— Kraków, 1998.— T. 3.— S. 205—226. (пол.)
- ↑ Maksymilian Ryłło. Koronacja cudownego obrazu Najświętszej Maryi Panny w Chełmskiej katedrze obrządku greckiego … odprawiona roku 1765.— Berdyczów, 1780. (пол.)
- ↑ Jόzef Skrabski. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw.— Tarnόw, 2007.— S. 114—115. (пол.)
- ↑ Piotr Krasny. Katedra unicka w Chełmie, O problemach badań nad architekturą sakralną Kościoła greckokatolickiego w wieku XVIII // Sztuka kresów wschodnich.— Kraków, 1998.— T. 3.— S. 212. (пол.)
- ↑ Величаве свято в Холмі // Краківські вісті, 27.05.1940. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 11 червня 2015.
- ↑ Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 429 – 434.
- Vołodimir Sićynśkij. Architektura miasta Chełma w rycinach z 1780 r. // BHSiK. — T. 1. 1932—1933. — S. 193—198. (пол.)
- Karolina Babiarz. Twórczość Paolo Fontany (na przykładzie bazyliki pw. Narodzenia Narodzenia Najświętszej Marii Panny oraz kościoła pw. Rozesłania św. Apostołów w Chełmie) // Chełm nieznany: ludzie, miejsca, wydarzenia. — Chełm, 2009. — S. 149—155. (пол.)
- Piotr Krasny. Katedra unicka w Chełmie, O problemach badań nad architekturą sakralną Kościoła greckokatolickiego w wieku XVIII // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków, 1998. — T. 3. — S. 205—226. (пол.)
- Jόzef Skrabski. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw. — Tarnόw, 2007. — ISBN 978-83-85988-77-9. (пол.)
- Андрій Квятковський. Знайдено могилу сина Данила Галицького. Справді? // Zbruch, 11.06.2015 [Архівовано 13 червня 2015 у Wayback Machine.]
