Координати: 46°38′20″ пн. ш. 32°34′46″ сх. д. / 46.63889° пн. ш. 32.57944° сх. д. / 46.63889; 32.57944

Собор Стрітення Господнього (Херсон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Собор Стрітення Господнього (Херсон)
Кафедральний собор Стрітення Господнього
46°38′20″ пн. ш. 32°34′46″ сх. д. / 46.63889° пн. ш. 32.57944° сх. д. / 46.63889; 32.57944
Тип спорудицерква
РозташуванняУкраїнаХерсон
АрхітекторК. І. Квінто
ІнженерВ. І. Волохін
Кінець будівництва2 лютого 1889 року
Стильнеокласицизм
Станпам'ятка архітектури місцевого значення України
Власникгромада міста
ЮрисдикціяПЦУ
Адресавул. Василя Стуса, 45
Собор Стрітення Господнього (Херсон). Карта розташування: Україна
Собор Стрітення Господнього (Херсон)
Собор Стрітення Господнього (Херсон) (Україна)
Мапа
CMNS: Собор Стрітення Господнього у Вікісховищі

Катедральний собор Стрітення Господнього — чинний собор у місті Херсоні, парафія належить до ПЦУ.

Історія собору

[ред. | ред. код]

Собор збудований у 1889 році у неокласичному стилі. 2 лютого 1889 року відбулось урочисте освячення собору.

Дзвіниця собору

1893 року при соборі засновано церковно-парафіяльну школу, де навчали основам знань дітей з малозабезпечених сімей.

Після Жовтневого заколоту, під час першої окупації Херсона більшовиками, парафіяльну школу було закрито. У 1922 році собор пограбовано більшовиками. У 1930 році собор закрито радянською владою «за проханнями робітників». 1938 року зруйновано верхню частину собору — баню та дзвіницю. Богослужбову літературу та ікони спалено більшовиками на вогнищі, яке розклали біля входу до собору. Нижню частину собору більшовики облаштували під господарський склад. 1941 року, в період німецької окупації Херсона, коли в міській адміністрації Херсона працювали члени ОУН (р), собор було знову відкрито. Відбулось повторне освячення культової споруди. Після витіснення німецьких окупантів підрозділами РСЧА собор продовжував свою роботу. Однак вже у 1962 році собор призначили до повторного закриття, і лише завдяки стійкості громади та наполяганням парафіян у різних інстанціях, завдяки особистій поставі протоієрея Олексія Олексієнка та парафіяльного старости Олексія Пилиповича Замараєва, собор вистояв.

У 1987 Олексій Замараєв став настоятелем собору. Наступного, 1988 року, започатковано вечірній цикл біблійних розмов. 1989-го відкрито Духовну школу для дорослих. 1992-го відкрито Недільну школу для дітей.

1994 року при соборі починається практика осучаснення богослужіння: переклад богослужбових текстів зі старослов'янської на сучасну зрозумілу мову, редакторська робота, початок використання органу за богослужінням, введення літургії для молоді і новонавернених. Це надало популярності церкві серед вірян міста. Але ці зміни були погано сприйняті єпископом. 1997-го довкола собору розгорівся скандал, причина якого полягала у використанні сучасних методів у богослужбовій практиці: переклад літургічних текстів на сучасну російську мову, використання музичних звукозаписів тощо. Громаду оголошено поза лоном УПЦ МП.

10 вересня 1997 року відбувається візит духівництва собору до Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у Київ. 19 жовтня 1997 року храм стає кафедральним собором Херсонської єпархії УПЦ КП.

А у кінці 2018 році, після надання Томосу про незалежність, стає кафедральним собором единої Української Православної Церкви на території України в Херсоні.

Світлини

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]