Герась Соколенко
| Герась Соколенко | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Герасим Іванович Шмигельський |
| Народився | 3 березня 1920 с. Михля, .svg){kind=small} УНР |
| Помер | 20 лютого 1945 (24 роки) с. Маркт Борау, Нижня Сілезія, .svg){kind=small} Третій Рейх (тепер с. Борув, Нижньосілезьке воєводство,  Польща)·загинув у бою |
| Громадянство |  СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | письменник, поет |
| Відомий завдяки | український поет |
| Знання мов | українська |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Партія | ОУН |
| Сайт | «Баляда» |
Гера́сь Соколе́нко (при народженні — Гера́сим Іва́нович Шмиге́льський) (* 3 березня 1920, Михля — † 20 лютого 1945, Маркт Борау) — український поет-романтик.
Народився 3 березня 1920 року в незаможній сім'ї Олександри Шмигельської (Андріюківни) і Івана Шмигельського в селі Михля Заславського повіту Волинської губернії.
Вчився у Михельській початковій школі, згодом Ізяславській вечірній школі.
Від 1937 працював здимником в «промлісгоспі» в Михлі.
У 1941 спільно з Харитоном Довгалюком і Миколою Болкуном долучається до створення і діяльності ОУН М в Заславі, стає дописувачем місцевої газети «Заславський вісник», органу Заславського товариства «Просвіта».
Від зими 1942 працює в газеті «Нова Шепетівщина» у Шепетівці.
Публікує свої твори у часописах і газетах, зокрема: «Пробоєм» (Прага), «Наші дні» (Львів), «Дорога» (Краків-Львів), «Волинь» (Рівне), «Костопільські вісті» (Костопіль), «Українка» (Костопіль), «Український Засів» (Харків), «Заславський вісник» (Заслав).
В березні 1943 заарештований СД Шепетівської округи за причетність до українського підпілля, запроторений до в'язниці у Шепетівці. По чотирьох місяцях ув'язнення призначений на примусові роботи до Німеччини, утікає, переходить на нелегальне становище.
Вдруге заарештований в Заславі і перевезений до Сілезії. Працює «остарбайтером» на глиняній копальні у Шопеніц. Належить до української громади згуртованої довкола редакції часопису «Золотий перстень» у Катовицях. Друкується в «остівських» виданнях «Земля» і «Дозвілля».
Під час наступу Червоної армії долучений до складу 749-го стрілецького ордена Олександра Невського полку 125-ї стрілецької дивізії. За офіційною версією похований у селі Маркт Борау поблизу міста Бреслау, де «помер від ран» 20 лютого 1945 року[1][2].
Згодом у Боруві були проведені ексгумаційні роботи і останки радянських вояків перепоховали на цвинтарі в Олаві. Проте станом на 1982 рік в списках перепохованих Герась Соколенко неідентифікований[3].
Ім'ям Герася Соколенка названо вулицю в Ізяславі[4].
- Герась Соколенко, Твори поета невідомої долі, АДУК − ООЧСУ, Ню Йорк − Філядельфія 1981. [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Не приведи загинути рабом, б/в, Костопіль 2004, с. 64
- Г. Соколенко. Сурмач визвольних змагань: поезії, статті, спогади. Костопіль 2010.
- Горбатюк В. «Душа горить новою ерою…» // Літературна Україна. — 2011. — 17 лютого. — С. 6.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- ↑ Соколенко Герасим Иванович [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Повідомлення про загибель Герася Соколенка. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
- ↑ Księga pochowanych żołnierzy Armii Radzieckiej w Oławie. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
- ↑ Вулиці міста. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
- Герась Соколенко // Портал «Мислене древо» [Архівовано 25 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Мар'ян Красуцький. Що у пам'яті житиме вік // Слово Просвіти [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Пащук І. Улас Самчук і поет Герась Соколенко: публікації у рівненській газеті «Волинь» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |