Солдати (фільм, 1956)

Солдати
рос. Солдаты
Жанр	драма військовий фільм
Режисер	Олександр Іванов
Сценарист	Віктор Некрасов
У головних ролях	Всеволод Сафонов Інокентій Смоктуновський Тамара Логінова Леонід Кміт Микола Погодін Олег Дашкевич Людмила Маркелія Юрій Соловйов Євген Тетерін Іван Лапиков
Оператор	В'ячеслав Фастович
Композитор	Олег Каравайчук
Кінокомпанія	Ленфильм
Тривалість	106 хвилин
Мова	російська і німецька
Країна	СРСР
Рік	1956
IMDb	ID 0049776

«Солдати» (рос. «Солдаты») — російський радянський художній фільм 1956 року за мотивами книги Віктора Некрасова «В окопах Сталінграда».

Нагороди

• 1958 — I Всесоюзний кінофестиваль в Москві — третя премія за режисуру (А. Іванов)

Зміст

Дія фільму розгортається під час Другої світової війни, влітку 1942 року. Троє військових, Керженцев, Валега і Сєдих, разом із рештою відступаючих військ тримають шлях на Сталінград, проходячи повз українських сіл і степів, адже в Сталінграді вже формуються нові військові частини.

Ролі

• Всеволод Сафонов — лейтенант Юрій Керженцев
• Інокентій Смоктуновський — Фарбер
• Тамара Логінова — Люся
• Леонід Кміт — Чумак
• Микола Погодін — Карнаухов
• Людмила Маркелія — Маруся
• Юрій Соловйов — Антон Валега
• Євген Тетерін — Георгій Акимович
• Владислав Ковальков — Іван Сєдих
• Михайло Ладигін — Бородін
• Борис Ільясов — капітан Абросимов
• Олег Дашкевич — солдат

Знімальна група

• Режисер: Іванов Олександр Гаврилович
• Автор сценарію: Некрасов Віктор Платонович
• Оператор: Фастович В'ячеслав Ксаверьєвич
• Художник-постановник: Суворов Микола Георгійович
• Композитор: Олег Каравайчук
• Звукорежисер: Євген Нестеров

Цікаві факти

• У цьому фільмі дебютували в кіно Всеволод Сафонов та Микола Погодін.
• Через політичні погляди автора повісті фільм, після декількох років прокату в кінці 1950-х років, незважаючи на престижну Премію, був надовго покладений на полицю після еміграції Некрасова.
• Книга вийшла в 1946 році в журналі «Знамя», головним редактором якого тоді був Всеволод Вишневський.
• Незважаючи на гостру критику повісті Некрасова, Сталін особисто захистив автора від нападок критики, що звинувачувала його в «повзучому реалізмі», «ремаркізмі» та «пацифізм», і присудивши Йому премію власного імені 2-го ступеня.

Відмінності фільму від літературної першооснови

• Поміщене в заголовок фільму згадка «за повістю Некрасова» — зроблено з часткою політичного лукавства: на дворі нове «тисячоліття» під назвою «початок відлиги»:
  • Від повісті у фільмі збереглася тільки частина персонажів і частково — послідовність подій.
  • Фільм, поставлений через десятиліття після виходу в світ книги і десятирічного забуття, позбавлений передмови про боях на Україні, позбавлений не тільки образів Ширяєва, Самусева і Гоглідзе, які билися з четвіркою на Україні, але й одного з головних героїв — Ігоря (відповідно, четвірка на чолі з Керженцевим перетворилася у фільмі в трійку).
• Глава сімейства, куди прибули на постій бойові друзі перед облогою Сталінграда, з Миколи Миколайовича перетворився на Георгія Амвросійовича (у книзі — це інженер-електрик ТЕЦ), включивши в себе риси двох книжкових персонажів.
• Ряд політичних вставок:
  • З фільму виключені згадки про мінування промислових об'єктів (і добра п'ята частина сюжету): місто ворогові здавати не збиралися!
  • Виключений персонаж Калузький, що провокував Керженцева на роботу в штабі.
  • У книзі Абросимова відправляють в штрафну роту.
  • У фільмі відсутня сцена приходу перед боєм перевіряючих з політвідділу.
  • Доданий персонаж комісара дивізії, який налаштовує солдат перед боєм за першим траншею.
  • Керженцев став комуністом, хоча в повісті про це не говориться.
• У повісті перед початком атаки на траншею Чуйков посилає лише один «кукурузник», який скидає кілька бомб. На звуковій доріжці фільму явно чути відгомін численних вибухів у німецьких траншеях і шум цілої ескадрильї.
• Розмова Керженцева з Фарбер не бережу перед концертом переносять на вересень, хоча в книзі це кінець жовтня — початок листопада.
• З фільму виключено яке згадування про Сталіні, включаючи фотографії вождя, а заодно і згадка про святкування 35-ї річниці Великого Жовтня, до організації цієї революції, як відомо, Н. Хрущов, на увазі юного віку, не мав відношення. Сама назва міста звучить вкрай рідко.
• Щоб не було асоціацій з ганебної здачею Харкова, куди Ставка направила членом Військової Ради саме Хрущова, про це місто у фільмі говорять мало, а в книзі, навпаки, поминають в кожній окопній розмові.
• У сценарій фільму додана лірична лінія. Прописаний роман Керженцева і Люсі, а також з'являється персонаж — санітарка Маруся, у якої виникає взаємна симпатія з Сєдих.
• Керженцева у фільмі ранять снарядом, а не з ворожого кулемета, з необережності бійця.
• Фінал картини повністю переписаний, місце дії перенесено до старих траншей (біля «Метиза») і Мамаєва кургану.

В. Некрасов про сценарій

Після якогось там варіанту стало ясно, що, сліпо слідуючи книзі, ти губиш і книгу, і майбутній фільм. Кіно не може всього перетравити. У нього свої закони, і закони дуже суворі: сеанс півтори години, картина 2700 метрів, сценарій не більше вісімдесяти сторінок на машинці. А в повісті 250 сторінок — 13 друкованих аркушів. Що ж робити? Вихід один. На кінематографічній мовою це називається робити «за мотивами». Тобто та ж думка, ті ж основні події, ті ж основні герої, але не обов'язково ті ж «пропоновані обставини». Коротко кажучи, ти робиш якусь "вичавку"з твору, береш з нього найістотніше і ліпиш щось нове, розраховане вже не на читача (режисер і актори не в рахунок), а на глядача, у якого до тебе — письменникові, зовсім інші вимоги, ніж у читача.

Як листувалися афоризми

Афоризми у фільмі і книзі відрізняються не стільки специфікою жанрів мистецтва і необхідністю «окіношніть» текст діалогів з повісті, скільки політичним замовленням 1956 року, кампанією десталінізації і розвінчанням культу особи, показом головною і спрямовуючої ролі партії. У фільмі діалоги, вони м'якше, в них більше гумору, ніж жовчі; більше політики, ніж правди війни:

 — Навіть на Місяць я дивлюся з точки зору придатності у військовій справі. (Керженцев у фільмі)
 — Я тепер і на Місяць дивлюся з точки зору її вигідності і корисності (цитата з книги)

 — Найстрашніше на війні не снаряди, що не бомби, а незнання, куди докласти сили. (Керженцев у фільмі)
 — Так, найстрашніше на війні — це не снаряди, що не бомби, до всього цього можна звикнути; найстрашніше — це бездіяльність, невизначеність, відсутність безпосередньої мети. Куди страшніше сидіти в щілини у відкритому полі під бомбардуванням, ніж іти в атаку. А в щілини адже шансів на смерть куди менше, ніж в атаці. Але в атаці — мета, завдання, а в щілини тільки бомби вважаєш, потрапить чи не потрапить.(цитата з книги)

• Якщо це можна назвати обкопування, то — окопалися (Фарбер) — добавлено в сценарій, в книзі немає
• Клинок дарований, на фашистського звіра приготований, а не банки відкривати (Іван Сєдих) — добавлено в сценарій, в книзі немає
• Хлопці, це ж — вино. А ну-ка, нювалась, хто п'є! (Чумак) — добавлено в сценарій, в книзі немає

У книзі Люся і Юрій міркують про Блока, але в 56-му вже повернуто читачеві заборонений раніше Єсенін. Тому Керженцев читає саме його.

Посилання

• «Солдати» на сайті IMDb (англ.)