Солоді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Солоді
Експонат із Всесвітнього музею ґрунту, Вагенінген, Нідерланди
Експонат із Всесвітнього музею ґрунту, Вагенінген, Нідерланди
Експонат із Всесвітнього музею ґрунту, Вагенінген, Нідерланди

Со́лоді — гідроморфні або напівгідроморфні ґрунти з різко диференційованим елювіально-ілювіальним профілем. Широко, але завжди плямами, поширені на низинних рівнинах Євразії, Південної Африки, Австралії, Північної та Південної Америки в умовах субгумідного або субаридного клімату суббореального і субтропічного поясів[1].

Розвиваються виключно в мезо- та мікропониженнях рельєфу (наприклад, подах півдня України), в умовах періодичного поверхневого перезволоження під гідрофільними рослинними спільнотами в зонах лісостепу, степів і напівпустель: западинні осичняки (осикові кущі), березняки (березові колки), осокові верболози, різнотравно-злакові луки, заболочені луки.

У генезі солодей, які щорічно затоплюються з поверхні, велика роль належить елювіально-глейовому процесу — утворенню при зниженні відновно-оксидаційного потенціалу великої кількості високо рухливих агресивних речовин (кислот, поліфенолів та інш.), які руйнують ґрунтові мінерали, і винесенню продуктів руйнування вниз по профілю зі спадним потоком вологи. При низьких значеннях відновно-оксидаційного потенціалу відбувається відновлення Fe3+ і збільшення його рухливості. Це призводить до сегрегації чи частково виносу залізовмісних сполук, що зумовлює відбілювання елювіального горизонту[1].

Перше уявлення про генезис солодей було дано К. К. Гедройцем (1912) і Т. І. Поповим (1914)[2]. Вважається, що солоді є продуктом розсолення і вилуговування напівгідроморфних і гідроморфних солонців і солонцюватих ґрунтів, із заміщенням у їх верхніх горизонтах обмінного натрію на водень в умовах промивного або інтенсивного періодично промивного водного режиму, при якому відбувається пептизація колоїдів і гідролітичне розщеплення мінералів ґрунтового вбирного комплексу, зростає рухливість гумусу і тонких мінеральних фракцій. Полуторні оксиди виносяться, а залишковий кремнезем накопичується в осолоділому горизонті[3].

Класифікація

[ред. | ред. код]

Згідно Класифікації та діагностики ґрунтів СРСР 1977 р.[3], тип солодей поділяється на 3 підтипи за ступенем гідроморфності:

  • солоді лучно-степові (дерново-глеюваті), що розвиваються в невеликих пониженнях рельєфу і степових недренованих рівнинах з підвищеним поверхневим зволоженням, тимчасовою верховодкою в умовах періодично-промивного типу водного режиму і глибиною залягання ґрунтових вод 6-7 м. Характерний слабкий розвиток дернового процесу.
  • солоді лучні (дерново-глейові), що розвиваються в крупних степових пониженнях, з глибиною залягання ґрунтових вод 1,5-3 м.
  • солоді лучно-болотні, що розвиваються на заболочених луках в глибоких пониженнях з тривалим застоєм поверхневих вод, з глибиною залягання ґрунтових вод у вегетаційний період 1-1,5 м.

На рівні роду тип солодей поділяється на:

  • звичайні
  • безкарбонатні — карбонати відсутні у всьому профілі
  • солончакові — містять не менше 0,3 % водорозчинних солей на глибині 30-80 см.

Поділ на види проводиться за:

  • глибиною осолодіння (потужністю горизонтів Н + Е )
    • короткі (< 10 см)
    • середні (10-20 см)
    • глибокі (> 20 см)
  • потужністю гумусового горизонту
    • дернинні ( < 5 см)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Почвоведение. Учеб. для ун-тов. В 2 ч./Под ред. В. А. Ковды, Б. Г. Розанова. Ч. 1. Почва и почвообразование/Г. Д. Белицина, В. Д. Васильевская, Л. А. Гришина и др. — М.: Высш. шк., 1988. — 400 с.
  2. ↑ А.В.Новикова История почвенно-мелиоративных и экологических исследований засоленных и солонцовых земель Украины (1890–1996). [Архівовано 2012-10-24 у Wayback Machine.] — К.: Світ, 1999. — 143 с.
  3. ↑ а б Классификация и диагностика почв СССР — М.: Колос, 1977. —225 с.
Ґрунтовий профіль Це незавершена стаття з ґрунтознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Солоді