Соломон Еттінгер
Соломон Еттінгер | |
---|---|
їд. שלמה עטינגער | |
Народився | 1803[2][3][…] Варшава, Королівство Пруссія |
Помер | 1856[2][3][…] Замостя, Люблінська губернія, Королівство Польське, Російська імперія |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | письменник |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Знання мов | їдиш і іврит |
Соломон Еттінгер[5][6] (jid. עטינגער народився близько 1800 р., можливо, 1803 р., у Варшаві, помер 1856 у Замості[7]) — єврейський поет і драматург, який писав мовою їдиш, піонер Гаскали, лікар. Він був першим творцем сучасної єврейської літератури в Польщі. Він писав, серед іншого, байки у віршах, балади, епіграми, драми. У його роботах чітко простежуються сатиричні елементи.
Народився, ймовірно, у 1803 році у Варшаві. Він рано осиротів і виховувався у свого дядька Менделя Етінгера, який був рабином у Лечні[7]. У віці 15 років він одружився з чотирнадцятирічною Голдою Голд, переїхавши в той же час до свого свекра в Замості. Його дружина, з якою він мав загалом семеро дітей, тримала цех склотари, але справи йшли не дуже добре. Етінгер спробував свої сили в торгівлі в Одесі, але марно, тому переїхав до Львова[1].
Він вивчав медицину у Львові в 1825—1830 роках. Саме там остаточно розвинулися його літературні та малярські таланти, хоча перші мистецькі спроби він робив уже тоді.[7] Після повернення до Замостя без успіху намагався домогтися визнання свого диплома в Росії. Однак, йому було дозволено практикувати лише під час епідемії холери 1831 року, а в інший час він робив це напівлегально.[7] [1]
Поїздки до Варшави (1833) і Харкова (1846) принесли йому лише нові розчарування. Однак він здобув популярність серед пацієнтів і друзів завдяки своєму гумору, доброму серцю і схильності до жартів.[1]
У 1846 році він залишив Замостя і переїхав до сусіднього Жданова, де даремно пробував займатися сільським господарством. Там він провів останні роки свого життя. Помер у Замості 31 грудня 1856.[7] [1]
Перші спроби Етінгера писати датуються ще до його перебування у Львові, але саме там розкрився його талант.[7] Саме під час навчання він почав писати казки і свій найвідоміший твір — драму «Серкеле» (їдиш: סערקעלע Сарусія). У 1837 і 1847 роках Етінгер робив спроби опублікувати свої твори, навіть отримав згоду цензури, але через необхідність значних вилучень відмовився від друку. Зрештою, за його життя «жодного рядка його праці» [1] не було опубліковано, його твори поширювалися щонайбільше в копіях (часто неточних) та в усних версіях.[7]
Письменницький доробок Еттінгера, майже повністю написаний їдишем, включає байки, оповідання, балади, сатири, вірші, епіграми. У ньому помітні впливи літератури Просвітництва (наприклад, Г. Е. Лессінга, Ніколауса Ленау, Жана де Лафонтена), а також — вперше в їдишській літературі — польські впливи (напр. І. Красицький). Найважливішим і найвідомішим з його творів є згадана комедія «Серкеле».[7]
«Зібрання творів» Етінгера містить, крім творів на їдиш, три короткі вірші німецькою мовою[8].
- ↑ а б в г д е שלמה עטינגער (Szlojme Etinger), 1957.
- ↑ а б в ISNI — 2012.
- ↑ а б в Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ а б в Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ Encyklopedia PWN.
- ↑ W języku polskim jego imię zapisuje się Szłojme lub Szlojme (przy czym ta druga wersja jest bliższa wymowie oryginalnej); oprócz tego stosuje się też wersję spolonizowaną: Salomon. Nazwisko pisze się Etinger lub (w wariancie zgermanizowanym) Ettinger.
- ↑ а б в г д е ж и Żebrowski.
- ↑ Zob. אַלע כּתבֿים (Ale ksowim), tom II, s. 535—536.
- Żebrowski, Rafał. Ettinger Salomon (Szlojme) (пол.).
- אױסגעקליבענע שריפֿטן: קאָמעדיע, משלים, קאַטאָװעסלעך (Ojsgeklibene szriftn: Komedje, meszolim, katoweslech). מוסטערװערק פֿון ייִדישער ליטעראַטור, 1 (Musterwerk fun jidiszer literatur, 1) (їдиш). בוענאָס־אײַרעס (Buenos-Ajres): קולטור־קאָנגרעס (Kultur-Kongres). 1957.
- Etinger Szłojme, [w:] Encyklopedia PWN [online] [dostęp 2017-07-29].