Солончук Людмила Леонідівна
| Людмила Леонідівна Солончук | |
|---|---|
| Народилася | 26 червня 1965 (59 років) м. Умань, Черкаська область |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українка |
| Місце проживання | м. Звенигородка, Черкаська область |
| Діяльність | Українська література |
| Відома завдяки | поетеса |
| Alma mater | Уманський державний педагогічний університет ім.П.Тичини |
Солончук Людмила Леонідівна (26 червня 1965, м.Умань Черкаської області) – українська поетеса. Членкиня Національної спілки письменників України (2005), делегат 5-го з’їзду письменників України. Лауреатка Всеукраїнської літературної премії імені О.Олеся.
Людмила Солончук народилася 26 серпня 1965 року в м.Умань Черкаської області. Закінчила Ватутінське медичне училище. Потім навчалася в Уманському державному педагогічному університеті імені П.Г.Тичини.
Нині працює керівником районного літературно-мистецького об’єднання «Звенигора». Проживає в м. Звенигородка Черкаської області.
Бере участь у зустрічі зі школярами і студентами.[1][2]
Людмила Леонідівна – всебічно обдарована особистість. Вона є авторкою слів і музики низки пісень. Збірка «Спів двох сердець» є спільною з композитором Володимиром Постолакою [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Співпрацювала з композитором Володимиром Цибою. Пісні на слова поетеси нині виконують як професійні, так і самодіяльні митці: Черкаський державний академічний заслужений український народний хор, Звенигородська народна аматорська хорова капела [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.], Ватутінський ансамбль «Оберіг», Ступичнянський ансамбль "Чотири броди" та окремі виконавці. Пише для дорослих та дітей молодшого шкільного віку.
Як член журі брала участь в конкурсі «Х конкурс читців поезії Т.Г.Шевченка»[3]
Поетичні збірки:
- 2002 – «Дожниця»;
- 2003 – «Птах туману»;
- 2004 – «Поки летить стріла»;
- 2007 – «Візьми мене до раю»;
- 2008 – «Мелодія двох сердець» (збірка пісень);
- 2009 – «Чекання вишневого Бога»;
- 2013 – «На спокутницькій тверді»;
- 2015 – «Спасівчане небо»;
- 2016 – «Найкраще сузір’я – моя Україна» (збірка авторських пісень);
- 2017 – «Душа чекає квіту щастя» (збірка авторських пісень).
Збірки для дітей:
- 2010 – «Каштанове малятко»;
- 2012 – «Прилітай журавлику»;
- 2015 – «Вітер у гостях» (спільна праця поетки з учнями і викладачами Звенигородської художньої школи, які створили ілюстрації до віршів.
Публікації в газетах: Літературна Україна[4]
Людмила Леонідівна Солончук має низку премій.
- лауреатка Всеукраїнської премії ім.Олександра Олеся за збірку лірики «Візьми мене до раю» (2007);
- лауреатка літературної премії ім. Василя Мисика за збірку віршів «Чекання вишневого Бога» (2010);
- лауреатка Першого Міжнародного літературного конкурсу «Козацька балачка [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]» (2011)[5];
- лауреатка Міжнародного літературно-наукового конкурсу ім. Воляників-Швабінських (США).
- Письменники України. - К., 2006. - с.389.;
- Черкащина літературна. - Черкаси, 2001. - с.155.;
- Черкащина. Універсальна енциклопедія. Документально-публіцистичне наукове фотоілюстративне історичне видання / Автор-упорядник Віктор Жадько. — К.: ВПК «Експрес-Поліграф», 2010. — 1104 с.; іл.
- Зустріч з Людмилою Солончук: "Моя душа у рідному селі";
- Творча зустріч з поетесою Людмилою Солончук [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Зустріч з Людмилою Солончук [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.] - Звенигородська публічна бібліотека ім. Ю.С.Кримського
- На вишитому рушникові (слова Людмили Солончук) - Симоненківська книгозбірня - Черкаси.
- ↑ Поетеса Л.Солончук завітала до дитячої книгозбірні
- ↑ Зустріч з Людмилою Солончук. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 13 травня 2020.
- ↑ Конкурс читців поезії Т.Г.Шевченка. Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Людмила Солончук "За згадку вище тільки небо" "Літературна Україна", №29-30, 8 серпня 2020р. у рубриці Поезія.
- ↑ Результати Першого Міжнародного літературного українського конкурсу "Українська балачка". Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 12 травня 2020. [Архівовано 2020-08-04 у Wayback Machine.]