Сопайпілья
 | |
| Необхідні компоненти | розпушувач харчовий, борошно пшеничне і олива  |
|---|---|
Сопайпілья (ісп. sopaipilla, sopapilla, sopaipa або cachanga) — смажені у фритюрі коржики або пончики, поширені в Іспанії та Латинській Америці, рецепт яких має свої особливості в кожній іспаномовній країні.
Слово sopaipilla є зменшувальним від слова sopaipa, яке увійшло в іспанську мову з мосарабської мови Аль-Андалусу[1]. Початкове мосарабське слово Xopaipa використовувалося для позначення хліба, просоченого олією. Слово походить, своєю чергою, від німецького слова «suppa», що означало хліб, просочений рідиною[2] (отсюда же немецкое «Suppe» и русское «суп»).
Сопайпілью за традицією готують із дріжджового пшеничного тіста (або, в Латинській Америці, із суміші пшеничного борошна та маса харини – сушеного тіста з кукурудзяного борошна), в яке додають масло або жир. Після того, як тісто піднялося, його розкочують у листки, який потім розрізають на круглі, квадратні або трикутні форми розміром від 8 до 20 сантиметрів (залежно від рецепту). Потім ці шматочки смажаться у фритюрі (іноді перед цим дозволивши піднятися), смаження змушує їх надуватися, в ідеалі утворюючи порожню кишеню в центрі[3].
Смажені коржики були винайдені людьми ще коли були придумані ранні гончарні посудини, в яких можна було зберігати олію або жир: близько 5000-3000 років до нашої ери. У давні часи смаження коржів було примітивною заміною випічки, для якої був потрібний тільки вогонь і простий посуд. Кожна культура розробила ту чи іншу форму коржиків[4]. Варіанти сопайпільї зустрічаються в латиноамериканській, техаско-мексиканській кухні та кухні південного заходу США.
В Аргентині ця випічка відома під іншими назвами, крім сопайпу, супайпу та сопайпілья, включаючи торта фрита, крипель (від регіонального німецького Kreppel) та чипа куерито[2].
Відомо, що в Чилі сопайпілья (або сопайпас) вживають у їжу принаймні з 1726 року[1]. Хоча традиційні чилійські сопайпільї, приготовані в центральній частині Чилі, включають в тісто приготований мелений гарбуз, на півдні йогокраїни зазвичай немає[2]. Залежно від того, чи подаються вони у вигляді випічки або хліба, чилійські сопайпільї традиційно подають або з пебре (соус з перцю чилі, цибулі, часнику та коріандру), або варять у соусі чанкаку (домашній гострий сироп, приготовлений з панелі та апельсинової цедрим і кориці, і тоді вони називаються sopaipillas pasadas). Їх також подають з гірчицею, кетчупом, гарячою олією, авокадо або сиром[2][5][1]. У Чилі сопайпілью традиційно готують вдома і їдять у дні сильного дощу, а також вона користуються широкою популярністю як вулична їжа, особливо взимку. Чилійські сопайпільї круглі та плескаті, з отворами, проколотими в центрі тіста, зазвичай виделкою. Sopaipillas pasadas — це назва, дана центрально-чилійським сопайпільям, які подають із соусом чанкаку.
У Перу це смажене тісто називається качанга, і воно може бути як солодким, так і кислим[6][7]. Це традиційна страва перуанської кухні, яку зазвичай їдять під час сніданку, готують по-різному залежно від регіону[7], з одним із рецептів, що включає використання кориці[6]. Основна відмінність між цією формою сопайпільї та іншими версіями полягає в тому, що вони більші, тонші та жорсткіші[7].
Sopaipillas в новомексиканській кухні — це смажене тісто у формі подушок, відмінне від латиноамериканських варіацій. Подібно до смаженого хліба корінних американців[8], їх зазвичай подають у вигляді хліба і використовують для вмокання соусів, зачерпування ласих шматочків, надання смаку або подрібненням у тушковане м'ясо. Його називали «пончиком Південного Заходу», тоді як інші автори говорили, що «цей недріжджевий хліб із простим смаком безумовно не пончик, але й не оладки»[9][10].
У північній частині Нью-Мексико їх часто начиняють пікантними інгредієнтами, такими як яловичий або курячий фарш, покривають чилі та сиром і подають з листям салату та помідорами як основну страву, але такі «фаршировані сопайпільї» є відносно новим нововведенням і хоча й досить популярні, але невідомі у південній частині штату. Іноді їх їдять як десерт, поливаючи медом чи анісовим сиропом[11]. Але їх часто їдять так само під час самої їжі, оскільки кухня Нової Мексики має тенденцію бути дуже гострою, а солодкі сиропи зменшують відчуття пекучості.
Сопайпілья в техаско-мексиканській кухні — листкове тісто, але в іншому схоже на сопайпілью в нью-мексиканському стилі, за винятком того, що вони завжди подаються як десерт, покриті цукровою корицею та подаються з медом[12]. У багатьох техаско-мексиканських ресторанах в Техасі та Оклахомі подають десертні сопайпільї[13][14] як частина безкоштовної «установки»: чипси та сальса подаються перед їжею, іноді разом із соусом кесо, маринованими овочами та борошняними коржиками та сопайпільєю, що подаються в кінці трапези. Сопайпілья та штрудель разом вважалися випічкою штату Техас з 2003 по 2005 рік[15].
В Уругваї варіант сопайпільї відомий як торта фриту, що в перекладі з іспанської мови означає — смажені пиріжки. Tortas fritas готують з борошна, солі та води, змащують коров'ячим жиром, розкочують у тонке тісто великої форми (20–25 см) та обсмажують у фритюрі на коров'ячому жирі. Зазвичай вони солоні, але прийнято посипати їх цукром та їсти як закуску[16]. Їх зазвичай готують у дощові дні.
- ↑ а б в San Juan, Verónica. ¿Por qué se llaman como se llaman? - Why are they called what they're called?. Revista Mujer (ісп.). La Tercera. Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 21 лютого 2010. [Архівовано 2010-03-29 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Correa, Adriana. Comida de larga tradición [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.] Diario de Cuyo
- ↑ Stradley, Linda (21 квітня 2015). Sopapillas Recipe. What's Cooking America (амер.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
- ↑ Castella, Krystina (2012). A World of Cake. Storey Publishing. с. 216.
- ↑ Burford, Tim. Chile: The Bradt Travel Guide. — Bradt Travel Guides, 2005. — С. 87. — 680 с. — ISBN 9781841620763.
- ↑ а б Box, Ben; Murphy, Alan (2003). Peru Handbook. ISBN 9781903471517. Архів оригіналу за 9 квітня 2023. Процитовано 26 січня 2015 — через google.com.
- ↑ а б в llajua (25 червня 2009). Cachanga. Cookpad. Архів оригіналу за 2 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
- ↑ Brown, Ellen (2015). Donut Nation: A Cross-Country Guide to America S Best Artisan Donut Shops. с. 191.
- ↑ Kane, Adrienne (2014). United States of Bread. Running Press.
- ↑ Hegeman, Linda; Hayford, Barbara (1995). Coffeetime Indulgences. St. Martin's Press. с. 20.
- ↑ Casey, Clyde (30 жовтня 2013). New Mexico Cuisine. UNM Press. с. 60. ISBN 9780826354181. Архів оригіналу за 26 липня 2022. Процитовано 4 березня 2016.
- ↑ Levin, Joe. How to Make Sopaipillas. Texasmonthly.com. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 20 серпня 2019.
- ↑ Sopapillas - Texas Farm Bureau - Table Top. Tabletop.texasfarmbureau.org. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 20 серпня 2019.
- ↑ Sopaipillas with a side of honey. Homesick Texan. 29 січня 2007. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 20 серпня 2019.
- ↑ Texas State Symbols. Texas State Library & Archives Commission website. 10 серпня 2009. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 26 липня 2022.
- ↑ Torta Frita Cuando Llueve. Montevideo.gub.uy. Архів оригіналу за 26 квітня 2011. Процитовано 21 листопада 2010. [Архівовано 2011-04-26 у Wayback Machine.]
