Соркін Наум Семенович
| Соркін Наум Семенович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Наум Семёнович Соркин | |||||||||
| Народження | 30 січня (11 лютого) 1899 Олександрівськ, Катеринославська губернія | ||||||||
| Смерть | 16 січня 1980 (80 років) | ||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||
| Приналежність | | ||||||||
| Роки служби | 1919—1958 | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| Звання |  Генерал-майор | ||||||||
| Війни / битви | Радянсько-японська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Наум Семенович Соркін (30 січня [11 лютого] 1899 — 16 січня 1980) — радянський дипломат, генерал-майор. Учасник радянсько-японської війни 1945 року.
Народився в Олександрівську Катеринославської губернії (зараз — Луганської області). Єврей. Член ВКП(б).
З 1919 року — в РСЧА. 1920 року закінчив Харківські командні артилерійські курси, 1923 року — Артилерійську школу. Учасник громадянської війни на Південному фронті. Учасник радянсько-польської війни .
У 1923—1926 рр. — Інструктор Монгольської народної армії з артилерії.
У 1926—1932 рр. — Консул СРСР в Алтан-Булаку (Монголія), завідувач Консульського відділу, потім 1-й секретар Повноважного представництва СРСР у Монголії.
У 1933 році закінчив курси військово-дипломатичних працівників.
У 1933—1934 pp. — у розпорядженні народного комісара з військових та морських справ — голови Революційної військової ради СРСР.
У 1935—1936 pp. — працював у Народному комісаріаті закордонних справ.
У 1936—1937 pp. — заступник начальника 9-го відділу 4-го (розвідувального) управління Генерального Штабу РСЧА.
У 1937—1939 pp. — тимчасово виконуючий посаду начальника 9-го відділу Розвідуправління Генерального Штабу РСЧА.
У 1939—1941 рр. — виконувач посади начальника Відділу спеціальних завдань Розвідуправління Генерального Штабу РСЧА.
У 1941—1945 р.р. — начальник Розвідувального відділу Штабу Далекосхідного фронту, 1-го Далекосхідного фронту. Представляв Комінтерн, курирував зв'язки з китайськими та корейськими партизанами в Маньчжурії, включаючи загін Кім Ір Сена[1].
У листопаді 1944 року присвоєно звання генерал-майора РСЧА.
У 1945—1947 роках. — начальник Розвідувального відділу Штабу Далекосхідного військового округу.
У 1947—1950 pp. — начальник Військового відділу Військово-дипломатичної академії.
У 1952—1958 роках. — заступник начальника кафедри Військово-повітряної інженерної академії.
Помер 16 січня 1980 року в Ленінграді.
- Орден Леніна[2]
- Орден Червоного Прапора (нагороджений наказом ЗС 2-го Далекосхідного фронту 1945 року)[3]
- Орден Червоної Зірки (Указ Президії ЗС СРСР від: 04.06.1944 року — за хорошу організацію роботи підлеглих та досягнуті високі результати)[4]
- Орден Червоної Зірки
- медаль «XX років Робітничо-Селянської Червоної Армії»[5] (1938)
- Монгольський орден «Червоного Прапора»
- ↑ Ким Ир Сен. «В Водовороте века», т. 8. М., 2000. С. 141
- ↑ Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 31 березня 2012.
- ↑ Память народа :: Документ о награде :: Соркин Наум Семёнович, Орден Красного Знамени. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
- ↑ Память народа :: Документ о награде :: Соркин Наум Семёнович, Орден Красной Звезды. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
- ↑ Наградной лист. Подвиг народа. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 2014-20-01.
- Соркін Наум Семенович. Послужний список та біографія
- Приватні колекції — в дар музею: Колекція Соркіна Наума Семеновича, Смоленський державний музей-заповідник.
- Народились 11 лютого
- Народились 1899
- Уродженці в Олександрівську
- Померли 16 січня
- Померли 1980
- Померли в Ленінград а
- Члени КПРС
- Генерал-майори (СРСР)
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоного Прапора (Монголія)
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Дипломати СРСР
- Радянські розвідники
- Померли в Санкт-Петербурзі