Сорока Павло Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сорока Павло Антонович
Народився1909(1909)
місто Крюків, тепер частина міста Кременчука Полтавської області
Помер13 жовтня 1965(1965-10-13)
місто Луганськ
ПохованняЛуганськ
Діяльністьдержавний діяч
Alma materНТУ «ХПІ»
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Павло Антонович Сорока (1909(1909), місто Крюків, тепер частина міста Кременчука Полтавської області — 13 жовтня 1965, місто Луганськ) — український радянський діяч, інженер, директор Луганського тепловозобудівного заводу імені Жовтневої революції. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині столяра залізничних майстерень. З 1917 по 1925 рік — учень Крюківського залізничного училища. У 1925—1928 роках — учень Кременчуцького залізничного технікуму.

Трудову діяльність розпочав у липні 1928 року помічником кочегара та кочегаром депо залізничної станції Синельникове Південної залізниці. У жовтні 1928 — жовтні 1929 року — майстер паровозно-ремонтних майстерень у Харкові.

З 1929 по липень 1933 року — студент факультету транспортного машинобудування Харківського машинобудівного інституту.

У липні 1933 — липні 1934 року — інженер-конструктор центрального локомотивного проєктного бюро в місті Коломні Московської області.

У липні 1934 — жовтні 1935 року — інженер-конструктор філіалу центрального локомотивного проєктного бюро в місті Ворошиловграді.

З жовтня 1935 року працював на Луганському (Ворошиловградському) паровозобудівному заводі імені Жовтневої революції інженером-конструктором, а з квітня 1939 року — головним конструктором.

Член ВКП(б) з 1939 року.

Під час німецько-радянської війни був евакуйований у східні райони СРСР. Працював заступником головного інженера заводу № 174 в Омську. З 1942 по вересень 1943 року — головний конструктор Коломенського паровозобудівного заводу імені Куйбишева Московської області. У жовтні 1943 — липні 1944 року — головний інженер Красноярського паровозобудівного заводу «Красный Профинтерн». У 1944 році повернувся до Ворошиловграда.

У вересні 1944 — серпні 1952 року — головний інженер та заступник директора Ворошиловградського паровозобудівного заводу імені Жовтневої революції.

У серпні 1952 — 13 жовтня 1965 року — директор Ворошиловградського (Луганського) паровозобудівного (тепловозобудівного) заводу імені Жовтневої революції.

Похований в місті Луганську.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]