Сотник Роман Миколайович

Роман Сотник
Сотник Роман Миколайович
Роман Сотник; Сотник Роман Миколайович
Лейтенант
Загальна інформація
Народження	17 березня 1978; Ратне, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	31 липня 2024 (46 років); Охрімівка
Поховання	Солонка
Національність	українець
Alma Mater	Львівський національний університет природокористування
Псевдо	Комісар
Військова служба
Приналежність	Україна
Рід військ	ДШВ
Формування	80 ОДШБр (2022—2024); 71 ОЄБр (2024)
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сотник.

Роман Миколайович Сотник (17 березня 1978, смт Ратне — 31 липня 2024, Орхімівка) — лейтенант збройних сил України, заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення 13 роти спеціального призначення 4 загону спеціального призначення 71 ОЄБр, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 17 березня 1978 року в смт Ратне Волинської області. Навчався у Львівському Національному Університеті Природокористування в Дублянах, згодом переїхав до Львова^[1].

Спочатку війни займався волонтерською діяльністю, паралельно проходив курси з використання дронів, а в червні 2022 року вступив до Збройних Сил України в 80-ту окрему десантно-штурмову Галицьку бригаду. Разом з підрозділом виконував завдання на Слобожанщині. В 2023 році на службу вступив його син, в цей же підрозділ. Після Слобожанщини підрозділ відправився в Запорізьку область до н.п. Вербове. Роман був на посаді заступника командира роти вогневої підтримки. Наприкінці 2023 року підрозділ вирушив у Донецьку область^[1].

На початку 2024 року Роман разом з сином перевівся в 71 ОЄБр, де продовжив виконувати бойові завдання. Всередині 2024 року, підрозділ вирушив у Харківську область. 31 липня 2024 року біля села Орхімівка Харківської області Роман потрапив під мінометний обстріл та отримав поранення не сумісні з життям^[1].

Похований 5 серпня 2024 року на кладовищі в с. Солонка Львівської області.

Нагороди

Орден Богдана Хмельницького III ступеня (11 листопада 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[2].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Для побратимів був як другий батько: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду - VSN. vsn.ua (укр.). 1 січня 2000. Процитовано 13 січня 2025.
↑ Указ Президента України №759/2024 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 11 листопада 2024. Архів оригіналу за 10 грудня 2024. Процитовано 19 лютого 2025.

Джерела

[:0-1] а ^б ^в Для побратимів був як другий батько: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду - VSN. vsn.ua (укр.). 1 січня 2000. Процитовано 13 січня 2025.

[2] Указ Президента України №759/2024 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 11 листопада 2024. Архів оригіналу за 10 грудня 2024. Процитовано 19 лютого 2025.

[1]

[2]