Софія Адлерспаре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Софія Адлерспаре
Народження6 березня 1808(1808-03-06)[1][2][…]
Ottenby kungsgårdd, Мербілонга, лен Кальмар, Швеція[2][3]
Смерть23 березня 1862(1862-03-23)[2][4][…] (54 роки)
 St. Eugenia's Churchd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[5]
ПохованняCatholic cemetery, Northern cemeteryd[6]
Країна Швеція[7]
Жанрпортрет[2]
Діяльністьхудожниця
Роки творчості1828[1]1862[1]
ВчительЛеон Коньє, Carl Gustaf Qvarnströmd, Johan Gustaf Sandbergd і Olof Johan Södermarkd
Відомі учніАмалія Ліндгрен
БатькоAxel Adlersparred[3]
Брати, сестриAxel Adlersparred[2][3]
Роботи в колекціїНаціональний музей Швеції і Національна портретна галерея Швеції

CMNS: Софія Адлерспаре у Вікісховищі

Софія Адольфіна Адлерспаре (швед. Sophie Adlersparre; 6 березня 1808 року — 23 березня 1862 року) — шведська художниця.

Біографія

[ред. | ред. код]

Софія Адольфіна Адлерспаре народилася 6 березня 1808 року в шведській комуні Мербюлонга. Батько — лютеранський дворянин, Аксель Адлерспарре (1763—1838), губернатор острова Еланд, мати — Кароліна фон Арбін.

Інтерес до образотворчого мистецтва виявила з дитинства. Спочатку дівчинка навчалася живопису в художника К. Ф. Педерсена, що потрапив на острів Еланд після корабельної аварії. У 1830 році сім'я переїхала в Стокгольм. Софія отримала художню освіту в художників Карла Густава Кварнстрема[sv] (1810—1867), Йохана Густава Сандберга і Олафа Йохана Седермарка[sv] (1790—1848). Дебютувала як художниця в 1836 році, коли наслідна принцеса, Жозефіна Лейхтенберзька, майбутня Королева Швеції, замовила їй свій портрет.

Для вивчення мистецтва живопису Адлерспаре здійснила кілька поїздок в Німеччину, Італію і Францію. В 1839-1840-х роках вона вчилася в Парижі у Леона Коньє, познайомилася з художниками Карлом Вальбомом і Пером Вікенбергом[sv]. Після повернення до Швеції відкрила школу малювання, де серед її учнів була шведська художниця Амалія Ліндегрен.

Королева Жозефіна, Софія Адлерспаре

У 1845 році королева Швеції оплатила Софії подальше навчання в Парижі; в 1845—1846 роках вона вчилася в Дрездені у німецьких художників Юхана Крістіана Клаусена Даля і Каспара Давида Фрідріха, копіювала картини старих майстрів. У 1851—1855 роках жила і навчалася в містах Мюнхен, Болонья, Флоренція і Рим. В Римі вона була членкинею шведської і німецької колонії художників, брала участь в русі Назарійців, яким керував художник Фрідріх Овербек. У Римі Софія Адлерспаре перейшла в католицтво (була вихідцем з лютеранської сім'ї), написала портрет папи Пія IX. В її роботах цих років відчувався вплив романтизму і живопису художника Рафаеля. Адлерспарре копіювала картини відомих живописців, включаючи картини художника Чиголи (Лодовіко Карді) «Се людина» і Маркантоніо Франческіні «Смерть Йосипа». У 1855 році Адлерспаре побувала у Швеції, де її роботи були виставлені в Королівському Палаці.

У 1862 році Адлерспаре повернулася на постійне проживання в Швеції. У Швеції їй була призначена пенсія від Litteratörernas och Artisternas pensionsförening. Незабаром після отримання першого платежу художниця померла.

У 1864 її свекруха, піонерка шведського фемінізму Софі Адлерспаре надіслала петицію до парламенту Швеції з вимогою надати жінкам право навчатися в Королівській академії вільних мистецтв нарівні з чоловіками. На той момент жінки могли вивчати там лише спеціальні дисципліни, і, попри те, що Софія Адлеспаре була успішною художницею, її не приймали до академії. Петиція призвела до дебатів у парламенті і, нарешті, до реформи 1864 року, яка дозволила жінкам навчатися в Академії нарівні з чоловіками.

В даний час картини Софії Адольфіни Адлерспаре зберігаються в Міському музеї Стокгольма, Національному музеї Швеції («Принцеса Жозефіна», 1841; «Портрет Першого Оскара», 1846; «Аксель фон Арбін і Генрієта», 1858 та ін.), в Замку Крагехольм і в приватних колекціях. Ряд портретів членів королівської сім'ї, портрет Пія IX знаходяться в королівських колекціях.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Österberg, Carin et al., Svenska kvinnor: föregångare, nyskapare. Lund: Signum 1990. (ISBN 91-87896-03-6) (швед.)
  • Stålberg, Wilhelmina & P. G. Berg. Anteckningar om svenska qvinnor 1864—1866 (швед.)
  • Källor: Dagbok, i sammandrag meddelad av Sofie Leijonhufvud i Tidskr. för hemmet, Årg. 5-6, 1863-64;
  • Kvinnornas egen konstutställning (Idun, 1911, s. 146); J. Roosval, Svenskt konstgalleri (1912);
  • Ida Trotzig, Sophie Adlersparre (Idun, 1911, s. 406);
  • Svenska konstnärinnors utställning 1-30 mars 1911. Kataloe.

Посилання

[ред. | ред. код]