Софієнко Олексій Андрійович
 | Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (листопад 2021) |
| Софієнко Олексій Андрійович | |
|---|---|
| Народився |
12 вересня 1952 Степанівка Драбівського району |
| Помер | 7 червня 2011 (58 років) |
| Громадянство |
 Україна |
Олексі́й Андрі́йович Софі́єнко (12.09.1952, с. Степанівка, Драбівського району, Черкаської області — 7.06.2011) — український поет, член Національної спілки письменників України, делегат позачергового ІV з'їзду НСПУ лауреат Міжнародного літературного конкурсу "Гранослов", лауреат міжнародної премії імені Богдана Нестора (її засновники — літературно-мистецький часопис українців Європи «Зерна», видавництво «Зерна», «Українське видавництво», Баварська організація НСПУ, Просвітянське товариство імені Богдана-Нестора Лепкого); лауреат премії фонду Ляриси та Уляни Целевич — Стецюк (США), премії імені Михайла Масла[1] ,[2].
Народився 12 вересня 1952 року у селянській родині в селі Степанівка Драбівського району, Черкаської області. Навчався у Степанівській восьмирічній школі. ВІдслужив в армії. У 1979 році закінчив факультет кібернетики Київського Державного університету імені Т. Г. Шевченка ( тепер- Київський національний університет ім. Тараса Шевченка). До кінця життя проживав у місті Канів, працював інженером, учителем математики. [3]Помер 7 червня 2011 року, похований у м. Канів[4].
Літературна творчість стала його захопоенням з молодих років. Публікувався в багатьох літературних альманахах і часописах - "Вітрила", "Дзвін", "Київ", "Березіль", "Літературна Україна", "Бористен", "Дивослово", "Донбас", "Холодний Яр", "Склянка часу", "Жінка", "Освіта" , антології "Самоцвіти", та ін. [5] З перших своїх видань зарекомендував себе, як самобутній та глибокий поет-експериментатор. У багатьох його поезіях виразно проявляються філософські, історіософські і навіть теософські мотиви. Багатогранна стильова палітра поезій Олексія Софієнка містить у собі символістичні та неоромантичні барви, риси сюрреалізму та експресіонізму. Поет гарно опанував досконалість класичного віршування , але одночасно часто вдавався до написання вільних віршованих форм, верлібрів. Творчість Олексія Софієнка надзвичайно україноцентрична та гуманістична. Зображення України, поняття національного в ній є наскрізним мотивом його поезії із виразним акцентом на "больові точки" існування українського народу.
Найяскравіша риса поезії Софієнка - формальне експериментаторство, присутнє в більшості його збірок (особливо трьох останніх).[5]
Поет не лише відродив унікальні поетичні форми, такі як "мурабба", "пантун", "Мухтамілат", але й оригінально ускладнив їх. У багатій добірці "формальної", "зорової" поезії є паліндроми, нестулиусти, тавтограми, хокку, акровірші, вірші-писанки, вірші - свічі, вірші - дерева і т.п. Але дуже важливо зазначити, що у більшості таких "курйозних" віршів Олексій Софієнко все ж прагнув дотриматися гармонії змісту і форми. [6]
- «Материк світла»(1993)
- «Задзеркалля»(1993)
- «Голодне коріння»(1994)
- «Terra inkognita»(1996)
- «Воскресіння»(2008)
- «Співуча кров»(2013)
- 1989 рік — Лауреат обласного конкурсу, присвяченого 175-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка;
- 1991 рік — переможець республіканського літературного конкурсу журналу «Донбас»;
- 1992 рік — лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов — 92»;
- 1993 рік — лауреат літературної премії імені Михайла Масла;
- 2000 рік — лауреат премії фонду Ляриси та Уляни Целевич — Стецюк (США) за збірку поезій «Воскресіння».
- 2008 рік — збірка «Воскресіння» удостоєна літературної премії «Благовіст».
У 2016 році в с. Степанівка на батьківщині поета урочисто відкрили меморіальну дошку на приміщенні школи[7],[8], та започаткували Софієнківські читання
- ↑ Поліщук, Поліщук, В. Т., М. П. (2013). Література рідного краю (українською) . Черкаси: Чабаненко Ю. с. 511. ISBN 978-966-493-536-1.
- ↑ Письменники Черкащини. Вибрані твори. Т.2 (українською) . Черкаси.: Чабаненко Ю. 2007. с. 509. ISBN 978-966-493-09-9.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: довжина (довідка) - ↑ Бушин, М.І.; Лисенко, А.І, (2003). Черкаський край в особах. 1941-2001 рік. Драбівщина (укр.) . Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ. с. 264—265. ISBN 966-81-20-09-4.
- ↑ Літературний форум. litforum.com.ua. Процитовано 5 листопада 2021.
- ↑ а б Софієнко, Олексій (2013). Співуча кров (укр.) . Черкаси: Вертикаль. ISBN 978-966-2783-22-3.
- ↑ Поліщук, В. (2023). Черкаська обласна організація Національної спілки письменників України. Біобібліографічний довідник (укр.) . Черкаси: Чабаненко Ю.А. с. 155—156. ISBN 978-966-920-718-0.
- ↑ Сахно, О. (23.09.2016). Степанівка вшановує пам*ять земляка - поета (PDF). https://drabivshchyna.ucoz.ru (українською) . Драбівщина. Процитовано 23.09.2016.
- ↑ Юрченко, Ірина (2016). Софієнківські читання. http://shevchenko-museum.com.ua (українська) . Шевченківський національний заповідник. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 2016.
- 1. https://spilkacherkassi.wordpress.com
- http://litforum.com.ua/index.php?r=57&a=5301
- https://drabivshchyna.ucoz.ru/?page5
- http://shevchenko-museum.com.ua/default/blog/view/531/blog/1/Sofіienkіvskі-chitannya
- http://library.ck.ua/files/11.06.2012/2.pdf
- https://novadoba.com.ua/222516-u-kanevi-vshanuvaly-pamyat-poeta-i-pedagoga-oleksiya-sofiyenka.html
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |