Перейти до вмісту

Спаргапейт (цар скіфів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Спаргапейт
грец. Σπαργαπείθης
ДинастіяПаралати
ДержаваСкитія
Титулцар
Форма владиавтократія з елементами теократії
Попередникневідомо
НаступникЛік (?)
Роки правлінняпочаток VI ст. до н. е.
Біографічні дані
Рік народженняневідомо
Батьконевідомо
Матиневідомо
Брати, сестриневідомо
дружинаневідомо
ДітиЛік


Спаргапейт (грец. Σπαργαπείθης) — скіфський династ, яким Геродот розпочинає династію Європейської Скіфії, батько Ліка, дід Гнура (Геродот. История. IV. 76). Можливо припустити (враховуючи те, що Спаргапейт, відповідно до Геродота, перший у переліку династів), що саме Спаргапейт очолював скіфів під час їх міграції з Пн. Кавказу та Кубані до Північного Причорномор'я, що відбулася бл. межі VII—VI ст.ст. до н. е.

Етимологія імені (за В. И. Абаєвим та М. Фасмером):
грец. Σπαργαπεϊθης < скіф. sparga- paiθ- < авест. sparga- paēs- — укр. «подібний до юної лози»(?),[1] що не є загальновизнаним (існує інша, побудована за тією ж схемою, інтерпретація).[2]

Спаргапейт в повідомлені Геродота (Історія, IV, 76)

[ред. | ред. код]

Проте мені розповів Тімн (2), представник Аріапейта, що Анахарсій із боку батька був дядьком Ідантірса, скіфського царя (3), і сином Гнура, внука Спаргапейта і сина Ліка. Якщо таке було походження Анахарсія то його вбив його брат, бо Ідантірс був сином Савлія, а Савлій був тим, хто вбив Анахарсія.[3]

Інші відомі на сьогодення згадки цього імені та історичні персони з даним ім'ям

[ред. | ред. код]

Примітки. Джерела. Посилання

[ред. | ред. код]
  1. (рос.) Абаев В. И. Словарь скифских слов (Основы иранского языкознания. Древнеиранские языки. М., 1979. С. 304)
  2. (рос.) Кулланда С. В. Раевский Д. С. Эминак в ряду владык Скифии. ВДИ. № 1 . 2004.
  3. укр. Геродот, Мельпомена, 76
  4. укр. Геродот, Мельпомена, 78 грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 78
  5. укр. Геродот, Кліо, 211-214 грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, I, 211-214
  6. (рос.)ВИТЧАК К. Т. СКИФСКИЙ ЯЗЫК: ОПЫТ ОПИСАНИЯ. Вопросы языкознания № 5, 1992