Перейти до вмісту

Спектральна світлова ефективність монохроматичного випромінення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фізична величина
Назва Спектральна світлова ефективність монохроматичного випромінення
Позначення величини
Позначення для розмірності J·L-2·M-1·T3
Системи величин і одиниць Одиниця Розмірність
SI
{{{SI}}}
{{{SI-розмірність}}}

Спектра́льна світлова́ ефекти́вність монохромати́чного випромі́нення — фізична величина, що характеризує чутливість людського ока до впливу на нього монохроматичного світла. Позначається , в Міжнародній системі одиниць (SI) має розмірність лм/Вт. Застаріла назва — видність.

Світлову ефективність зручно і доцільно подавати у вигляді добутку двох співмножників:

де  — значення , що досягається в максимумі, а  — безрозмірнісна функція довжини хвилі, яка в максимумі набуває значення, рівного одиниці. Функція називається відносною спектральною світловою ефективністю монохроматичного випромінювання, її фізичний зміст полягає в тому, що вона являє собою відносну спектральну чутливість середнього (нормального) людського ока[1].

Визначення

[ред. | ред. код]

Як відомо, людина має два основних механізми сприйняття світла. Один з них реалізується колбочками за відносно високих яскравостей і освітленностей і має назву денний зір. Інший — паличковий — діє за низьких яскравостей і освітленостей і називається нічним зором[2] Ці механізми істотно відрізняються як за величиною чутливості до світла, так і за характером залежності чутливості ока від довжини хвилі світла, що впливає на нього. Відповідно, у фотометрії визначається дві різні функції відносної спектральної світлової ефективності: одна з них  — для денного зору, інша  — для нічного.

Денний зір

[ред. | ред. код]
Докладніше: Денний зір
Відносна спектральна світлова ефективність для денного (червона лінія) і нічного (синя лінія) зору.

Визначення , засноване на процедурі вимірювання, формулюється так[3].

Відносною спектральною світловою ефективністю монохроматичного випромінювання для денного зору з довжиною хвилі називають відношення двох потоків випромінювання відповідно з довжинами хвиль і , що викликають в точно визначених умовах зорові відчуття однакової сили; при цьому довжину хвилі обрано так, щоб максимальне значення цього відношення дорівнювало одиниці.

Умови вимірювання зокрема вибирають так, щоб кутовий розмір поля зору під час вимірювань становив 2 градуси, що відповідає кутовому розміру центрального заглиблення жовтої плями сітківки.

Підсумком великої роботи, виконання якої почалося ще в XIX столітті, стало отримання набору значень для діапазону довжин хвиль 380—770 нм. Значення отримано шляхом усереднення даних, отриманих за участі великої кількості спостерігачів. 1924 року Міжнародна комісія з освітлення (МКО)[4] затвердила цей набір як стандарт, після чого він став міжнародно визнаним і використовується донині. В Україні цей стандарт також діє[3].

Залежність наведено на малюнку. Її максимум припадає на довжину хвилі 555 нм.

У системі SI одиниця сили світла кандела визначена так, що максимальна світлова ефективність монохроматичного випромінення для денного зору дорівнює 683 лм/Вт[5]. Таким чином, виконується:

Нічний зір

[ред. | ред. код]
Докладніше: Нічний зір

Як визначення світлової ефективності для випадку нічного зору придатне наведене вище формулювання після відповідної заміни в ньому назви означуваної величини.

Після виконання необхідних вимірів та досліджень отримано залежність . Її табличні значення в 1951 році затверджено МКО як стандарт. У графічному вигляді її наведено на малюнку. Як видно з малюнка, крива зсунута відносно в короткохвильовий бік, при цьому її максимум припадає на 507 нм.

Сутінковий зір

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сутінковий зір

У сутінковому зорі одночасно беруть участь, як колбочки, так і палички. При цьому відносний внесок рецепторів кожного типу змінюється зі зміною рівня освітлення, відповідно змінюється і світлова ефективність. Тому сутінковому зору неможливо зіставити якусь одну стандартну функцію, що описує спектральну залежність світлової ефективності.

Використання

[ред. | ред. код]

Активну частину свого життя людина проводить переважно в таких умовах освітлення, коли діє денний зір. Користуючись ним, вона отримує більшу частину візуальної інформації. Тому на практиці здебільшого використовується спектральна ефективність , що стосується денного зору. Саме вона (разом з коефіцієнтом ) лежить в основі системи світлових фотометричних величин.

Система фотометричних величин влаштована так, що кожній енергетичній величині відповідає певна світлова величина . В разі монохроматичного світла зв'язок між ними описує співвідношення

Для немонохроматичного світла аналогічне за змістом співвідношення має вигляд:

де  — спектральна густина величини . Спектральна густина визначається як відношення величини що припадає на малий спектральний інтервал, розташований між і до ширини цього інтервалу:

З урахуванням чисельного значення виходить:

Таким чином, використання відносної світлової ефективності дозволяє, знаючи енергетичні характеристики світла, розраховувати його світлові параметри.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чутливість ока конкретного спостерігача в нормі може помітно відрізнятися від чутливості ока середнього спостерігача. Відмінності стають ще значнішими за вікових або патологічних відхилень від норми.
  2. Окремо виділяють також сутінковий зір, коли одночасно діють і колбочки, і палички.
  3. а б ДСТУ ГОСТ 8.332:2008 Державна система забезпечення єдності вимірювань. Світлові вимірювання. Значення відносної спектральної світлової ефективності монохроматичного випромінювання для денного зору
  4. International Commission on Illumination (CIE). Архів оригіналу за 2 серпня 2011. Процитовано 30 жовтня 2020.
  5. Число 683 лм/Вт є наближеним значенням , точніше значення — 683,002 лм/Вт. Подробиці наведено в статті Кандела.

Література

[ред. | ред. код]
  • Гуревич М. М. Фотометрия. Теория, методы и приборы. — Л. : Энергоатомиздат. Ленинградское отделение, 1983. — 272 с. — 7 500 прим. (рос.)
  • Гуторов М. М. Основы светотехники и источники света. — М. : Энергоатомиздат, 1983. — 384 с. — 20 000 прим. (рос.)

Див. також

[ред. | ред. код]