Перейти до вмісту

Спиридон Гопчевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Спиридон Гопчевич
серб. Спиридон Гопчевић
ПсевдоLeo Brenner[1]
Народився9 липня 1855(1855-07-09)[2][3][…]
Трієст, Австрійська імперія
Помер1936[2][3][…]
Берлін, Третій Райх
Країна Австрія
Діяльністьастроном, історик, журналіст
Галузьастрономія
Alma materStiftsgymnasium Melkd
Знання мовнімецька[6][7]

Спиридон Гопчевич, псевдонім Лео Бреннер (Трієст, 9 липня 1855[8] — Берлін, 1936[9] або Відень, 1928[10]) — австро-угорський журналіст, астрономом і публіцист, сербський дипломат[11]. Написав 15 романів, п'єс і поем[12], кілька астрономічних і географічних книг.

Біографія

[ред. | ред. код]

Спиридон Гопчевич народився в будинку багатого трієстського судновласника Спиридона Гопчевича, родом із Герцега-Нового[10]. Коли його батько у 1861 році збанкрутував і покінчив життя самогубством, його мати Луїза Еманн забрала його до Відня, де він навчався з 1861 по 1865 рік в єзуїтській школі святої Анни, а з 1865 по 1869 рік він відвідував гімназію в Мелко[11].

В 1872 році померла його мати[13]. У 1874 році він вступив до Віденської консерваторії (на фортепіано та спів), але залишив її через рік. З 1875 року працює військовим кореспондентом для різних віденських газет і робить репортажи про Боснійсько-герцеговинське повстання та подальшу Чорногорсько-турецьку війну, яка закінчилася відступом османів у 1878 році[11].

З 1880 року працював військовим кореспондентом на Балканах, багато подорожував, був в Сибіру, на Близькому Сході, в Північній Африці, в Америці[11].

Між 1886 та 1887 роками він працює аташе в сербському посольстві в Берліні, а з 1887 до 1890 року — аташе в сербському посольстві у Відні[11].

Перша його книга «Чорногорія і чорногорці» була опублікована в 1877 році в Лейпцигу[10]. Потім він написав ще кілька книг на тему Південно-Східних Балкан і їх народів. У політичному плані він, як і багато інших його сучасників, був у захваті від ідеї зібрати всіх південних слов'ян в єдину державу, утворену навколо Сербського королівства[8].

Через антирежимну літературу у 1882 (або 1893[8]) році Гопчевич опинився у в'язниці і після цього залишив журналістику.

Кар'єра під ім'ям Лео Бреннер

[ред. | ред. код]

Після журналістики він повністю присвятив себе астрономії, за допомогою своєї багатої австрійської дружини Франциски фон Прасковіц та її соціальних зв'язків він зібрав кошти для відкриття обсерваторії в Малому Лошині, яку назвав Manora Sternwarte (Manora — псевдонім його дружини, нім. Sternwarte — обсерваторія). В 1893 році вони переїжджають до Малого Лошиня, де орендують на 15 років віллу, на даху якої вони будують астрономічну обсерваторію площею 16 м² з дерев'яною вежею, яка може обертатися навколо своєї осі, і купують 178-міліметровий телескоп. Манорська обсерваторія також мала власну бібліотеку з понад 4000 найменувань[10].

Малюнок астрономічних спостережень

Обсерваторія була відкрита 9 травня 1894 року. У наступні роки Гопчевич під псевдонімом Лео Бренер опублікував багато результатів своїх спостережень у престижних на той час журналах Astronomische Nachrtrichten, Observatory, The Journal of the British Astronomical Association, The English Mechanic, World of Science, а Манору відвідали багато астрономів.

Його наукову кар'єру поховало обчислення часу обертання Венери, яке виявилося помилковим, після чого колеги стали дивитися на його роботу скептично. Це втягнуло його в запеклу полеміку, яка ще більше дискредитувала його в науковому світі, після чого журнал Astronomische Nachrtrichten припинив публікацію його праць[10].

Обурений цим, він створив у 1899 році власний журнал Astronomische Rundschau, — перший астрономічний оглядовий журнал у Південно-Східній Європі. Також він також опублікував ряд книг з астрономії: Прогулянка небосхилом, Посібник для астрономів-любителів, Нова прогулянка небосхилом[10].

Коли в 1900 році Австро-Угорщина скоротила подальшу фінансову допомогу, Гопчевич не зміг самостійно фінансувати обсерваторію і, зактивши її в 1909 році, переїхав до США[10].

Гопчевич кілька років жив у Сан-Франциско, намагаючись досягти успіху в зовсім іншій сфері і написавши дві опери — «Паризькі вересневі дні» (1912) і «Рятівник життя» (1914)[13]. Перед самим початком Першої світової війни він повернувся до Європи, до Берліна, де редагував військовий журнал і публікував політичні статті на тему об'єднання всіх південнослов'янських народів, але цього разу під егідою Австро-Угорщини[12].

Після війни він дуже збіднив, але продовжував писати. Останній відомий текст, який він написав, датується 1922 роком і говорить про міфічні затонулі континенти Атлантиду та Лемурію[12].

Коли і де він помер, — невідомо. Часто вказуються 1928 рік[9] і Відень, а також 1936 рік і Відень[14][10] або Берлін[12]. В одному джерелі датою смерті навіть вказано 1909 рік[11].

Спадщина

[ред. | ред. код]

Його внеску в астрономію було достатньо для того, щоб його колега, німецький астроном Філіп Фаут (1867—1941), назвав на його честь кратер Бреннер на Місяці[9].

Вулиця в Малому Лошині, де раніше була його обсерваторія, досі носить ім'я Спиридона Гопчевича, а місцеве астрономічне товариство, яке працює з 1993 року, носить ім'я Лео Бренера[10].

Бібліографія (неповний список)

[ред. | ред. код]

Під своїм власним прізвищем Гопчевич він написав наступні книги:

  • Montenegro und die Montenegriner, 1877
  • Uber Albanien und seine Liga, 1881
  • Serbien und Serben 1888.
  • Altserbien und Mekedonien 1889
  • Bulgarien und Ostrumelien, 1886
  • Kriegsgeschichtliche Studien, (dvije knjige) 1887
  • Makedonien und Alt-Serbien, 1889

Під прізвищем Бреннер він рпублікував книги:

  • Spaziergänge druh das Himmelszelt, Leipzig 1898
  • Beobachtungs-Objekte für Amateur-Astronomen, 1902
  • USA. Aus dem Dollarlande; Sitten, Zustände und Einrichtungen der Vereinigten Staaten, 1913
  • Das Fürstentum Albanien, 1914
  • Geschichte von Montenegro und Albanien, 1914
  • Aus dem Lande der unbegrenzten Heuchelei. Englische Zustände, 1915
  • Rußland und Serbien von 1804—1915., 1916
  • Amerikas Rolle im Weltkriege, 1917
  • Die Wahrheit über Jesus nach den ausgegrabenen Aufzeichnungen seines Jugendfreundes, 1920
  • Kulturgeschichtliche Studien, 1920
  • Österreichs Untergang, 1920

Біографії

[ред. | ред. код]
  • Joseph Ashbrook: The Curious Career of Leo Brenner
  • Michael Heim: Spiridion Gopcevic: Leben und Werk (Wiesbaden: O. Harrassowitz, 1966);

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11677357X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б ISNI — 2012.
  5. ↑ Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ а б в Leo Brenner (Spiridion Gopčević) (hrvatski) . Astronomsko društvo "Leo Brenner". Процитовано 08. 09. 2015.
  9. ↑ а б в Brenner (engleski) . USGS Astrogeology Science Center. Процитовано 08. 09. 2015.
  10. ↑ а б в г д е ж и к Spiridon Gopčević (srpskohrvatski) . Paluba. Процитовано 08. 09. 2015.
  11. ↑ а б в г д е Spiridon Gopčević-Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 (ÖBL) (PDF) (njemački) . Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1959, str. 32. Процитовано 08. 09. 2015.
  12. ↑ а б в г Spiridon Gopcevic (engleski) . IstriaNet. Процитовано 09. 09. 2015.
  13. ↑ а б Spiridion Gopčević - Leo Brenner - Zvjezdarnica Manora 2014. (hrvatski) . Zvjezdarnica. Архів оригіналу за 31 серпня 2015. Процитовано 08. 09. 2015. [Архівовано 2015-08-31 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Genti di San Spiridone. I Serbi a Trieste 1751-1914 (talijanski) . Comune di Trieste. Процитовано 08. 09. 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Спиридон_Гопчевич&oldid=43859772