Починаючи з революційних подій 1917 року стихійно піднімався на воєнних кораблях російського флоту. Порядок смуг не регламентувався. В 1918 році іноді використовувався замість воєнного прапора (за нестачі останніх).
За деякою інформацією, існували варіанти з жовтою смугою зверху. Прапор відмінений в липні 1918 р, із заведенням нового воєнного прапора. 25 квітня1918 року на його основі було затверджено 20 перших службових прапорів, однак як вони виглядали — невідомо. За часів Директорії УНР ставилося питання про привернення цього прапора в ужиток[2].
20 травня1918 року пропонувався адміралом Покровським як воєнний прапор Української Держави, але затверджений так і не був[3]. Однак тривалий час зберігався в українському флоті як традиційний прапор. Так, на день свята Морського Корпусу був піднесений 6 листопада1918 моряками канонерського човна «Запорожець»
18 липня1918 року гетьман Скоропадський наказом 192/44 затвердив новий зразок воєнно-морського прапора. 3 січня1919 року наказом № 10/1 Симон Петлюра підтвердив легітимність раніше прийнятого морського прапора, наказавши «лічити прапором Воєнної фльоти Української Народної Республіки прапор, затверджений 18 липня 1918 року»[5]. Згідно зі статтею 1284 «Своду Воєнно-Морських постанов» від 25 січня1919 р., «шанується як стяг в полку, і всі служачі на кораблі мусять охороняти цей прапор до останньої краплі крові, як прапор Української Держави. Воєнний прапор підноситься на гафелі чи на кормовому флагштоці». Оригінальний воєнний прапор Української Держави був збережений лейтенантом Шрамченком, зберігається нині в Чикаго[6].
Посадові морські прапори Української Держави та УНР
Колір поля на якому зображений Архангел Михайло невідомий, імовірно малиновий або синій. Про цей прапор стаття 1297 «Своду Воєнно-Морських Постанов», книга Х, голосить, що «прапор Командуючого флотом піднімається на кораблях на грот-мачті, а на шлюпках — на носовому флагштоці; салют йому складається з 17 стрілів».
Заведений наказом по Морському відомству ч. 372/159 від 17 вересня1918 р. Згідно зі статтями 1301 і 1302 «Своду Воєнно-Морських Постанов» т. Х, видання 1914 року, як посол, так і посланник мають право підносити свої прапори на кораблях на грот-мачтах, а на човнах на носовому флагштоку, але тільки в межах тієї держави, до якої вони акредитовані. Ст. 1305 дозволяє підносити ці прапори на будинках, де ці особи мешкають, але знову, тільки в межах тієї держави, при якій вони акредитовані.
Заведений наказом по Морському відомству ч. 372/159 від 17 вересня1918 р. Згідно зі статтями 1301 і 1302 «Своду Воєнно-Морських Постанов» т. Х, видання 1914 року, як посол, так і посланник мають право підносити свої прапори на кораблях на грот-мачтах, а на човнах на носовому флагштоку, але тільки в межах тієї держави, до якої вони акредитовані. Ст. 1305 дозволяє підносити ці прапори на будинках, де ці особи мешкають, але знову, тільки в межах тієї держави, при якій вони акредитовані.
Прапор генерального консула, консула і віце-консула
Святослав Шрамченко подає, що прапори генерального консула, консула і віце-консула подібні до прапора посланників, лише замість тризуба — того самого розміру синя котвиця[10].
Гюйс із тризубом у центрі. Імовірно ніколи не використовувався. Цей же варіант за часів Гетьманату пропонувався як гюйс, однак затверджений не був[11].
Вимпель Українського Державного Флоту. Аналогічний використовується і в сучасному флоті. Геральдист д-р Роман О. Климкевич з цього питання повідомляв: "Про встановлення нової майви для українського флоту було повідомлено своєчасно і як слід великі морські держави. Від д-ра О. Нойбекера, передового німецького геральдиста і генерального секретаря геральдично-генеалогічного наукового товариства «Дер Адлер» у Берліні, знаємо, що в архіві цієї ж установи зберігається лист від німецької мореплавської технічної комісії на Чорному морі від 26 вересня 1918 р., в якому стоїть між іншим (подаємо в дослівному перекладі): «…українське військово-морське міністерство повідомило, що встановлено білий майвець з синім рівностороннім хрестом у накутнику. Висота хреста рівняється ширині майовця»[12]
Український церемоніальний Андріївський прапор, який малося підняти на канонерському човні «Запорожець» в День Свята Морського Корпусу 6 листопада1918 року. Однак з ініціативи моряків було піднято звичайний варіант прапора, без українського крижа[13].
Починаючи з революційних подій 1917 року стихійно піднімався на воєнних кораблях російського флоту. В 1918 і в 1991-1993 роках іноді використовувався замість воєнного прапора (за нестачі останніх).
Відомі варіанти з синьою облямівкою в кантоні. Використовувався як воєнно-морський прапор з 2002 року, однак офіційно був затверджений лише у 2006 році (Указ Президента від 20.06.06 № 551).
Нереалізований проект гюйсу з білим козацьким хрестом. Такий же гюйс але з синьою каймою по нижній частині хреста використовується зараз в Морській Охороні[16].
↑Так названо цей прапор у «Тимчасовому законі про флот УНР»
↑Трембіцький В. Чорноморська проблема України.//Альманах Українського Національного Союзу на 1977 рік. Річник 67-й — Джерсі Ситі — Ню Йорк. — с. 22-28.
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.png)
.png)
.svg)
.svg)
.svg)
[15]
.png)
.png)
.png)
.svg)
