Спитко III Мельштинський
| Спитко з Мельштина | |
|---|---|
.png) | |
| Народився | 1398 |
| Помер | 6 травня 1439 ·загиблий у бою |
| Конфесія | Гуситський рух |
| Рід | Мельштинські |
| Батько | Спитко II з Мельштина |
| Мати | Єлизавета Бебек |
| Родичі | тітка Ядвіга з Мельштина (старша) |
| У шлюбі з | Беатриція з Шамотул гербу Наленч |
| Діти | Спитко, Дорота, Ян |
 Герб Леліва | |
Спитко ІІІ з Мельштина — (1388 — 6 травня 1439) — шляхтич Королівства Польського.
| Іоанн Лелівіта | ||||||||||||||||
| Спицімір II Лелівіта | ||||||||||||||||
| Софія | ||||||||||||||||
| Спицімір III Лелівіта | ||||||||||||||||
| Емерик Бебек | ||||||||||||||||
| Єлизавета Бебек | ||||||||||||||||
Молодший син Спитка ІІ та його дружини Ельжбети. Був неповнолітнім, коли у Мельштинських забрали королівщини: Поділля (1403), замок та староство Кшепіцьке (1404), замок Лянцкорону з околишніми селами (1410), Самбірщину (бл. 1410 року). Після повторного шлюбу матері сестри Катажини були змушені з братом Яном внести на віно матері 2000 гривень, сестрі — 5000. В записі 1414 року згаданий повнолітнім.
Відома займана посада — каштелян бецький. 1436 — заснував католицький костел в Ясєні.
Підтримував намагання Жиґимонта Корибутовича отримати чеський трон. З 1437 року підтримував контакти з гуситами, був противником краківського єпископа Збіґнєва Олесницького. Разом з гуситом[1] Федором (Фридериком) Острозьким (Леонтій Войтович вважає, що це — Федір Данилович Острозький[2]) наприкінці 1438 напали, пограбували маєток краківського біскупа РКЦ («Ушевський ключ»). Викрав братаницю Збіґнєва Олесницького, через що був викликаний до короля, де зобов'язався примиритись з Олесницькими.[3] 1439 року Збіґнєв Олесницький утворив в Новому Корчині антигуситську конфедерацію. 3 травня 1439 року Спитко напав на це місто і створив гуситську конфедерацію. Проте згодом його покинули більшість союзників.
Загинув 6 травня 1439 р. у битві під Ґротниками над річкою Ніда.
- Спитко IV Мельштинський
- Дорота з Мельштинських Ласоцька
- Ян Мельштинський (†1474) — лицар, згодом монах-бернардин
- ↑ Kiryk F. Melsztyński Spytek h. Leliwa (1398—1439)… — S. 417.
- ↑ Войтович Л. Острозький Федір Данилович [Архівовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 693. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- ↑ Kiryk F. Melsztyński Spytek h. Leliwa (1398—1439)… — S. 415.
- Jasienica P. Polska Jagiellonów. — PIW, 1988. (пол.)
- Kiryk F. Melsztyński Spytek h. Leliwa (1398—1439) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XX. — Wrocław etc., 1975. — T. XX3, zeszyt 86. — S. 415—417. (пол.)
- Monarchia Jagiellonów / red. Marek Derwich. — Wydawnictwo Dolnośląskie, 2003. (пол.)
- Wyrozumski J. Historia Polski, do roku 1505. — PWN, 1982. (пол.)
- Melsztyńscy (01) (пол.).