Сполучні слова

Сполу́чне сло́во приєднує підрядне речення до головного й водночас є членом підрядного речення. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники й прислівники хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, як, чому, коли (Хто якщо думає, той і розум має (Нар. тв.)),

Різниця між сполучниками та сполучними словами полягає в тому, що:

• сполучники не відповідають на питання і не є головним чи другорядним членом речення, а сполучні слова можуть бути другорядним чи головним членом речення
• підрядне речення зі сполучним словом можна перетворити на питальне речення, а зі сполучником — не можна. Наприклад, «Сталося щось таке, чого не могло статися» (В. Козаченко) — Чого не могло статися?

• сполучник можна замінити лише сполучником, а сполучне слово — тільки іншим сполучним словом.

Приклади сполучних слів, схожих на сполучники: що, про те, щоб.

• Хлопчик сповістив, що приїде у суботу. (Що — сполучник)
• Хлопчик пригадав, що написано у вправі. (Що — сполучне слово)
• Що б не робив, усе не так. (Що б — сполучне слово)
• Я хочу, щоб був мир. (Щоб — сполучник)