Справа Грегорі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Справа Грегорі
Місце атакипоблизу Доселя, Вогези, Франція
Мета атакиГрегорі Вільмен
Дата16 жовтня, 1984; 40 років тому (1984-10-16)
Спосіб атакиВбивство дитини через утоплення, кіднепінг
ВбивціНевідомий
ПідозрюваніБернар Ларош, Крістін Вільмен, Жинетт Вільмен, Жаклін Жакоб, Марсель Жакоб

Грегорі Вільмен (фр. Grégory Villemin; нар. 24 серпня 1980 — пом. 16 жовтня 1984) — французький хлопчик з Лепанж-сюр-Волонь, Вогези, якого викрали з дому і вбили у віці чотирьох років. Його тіло було знайдено за чотири кілометри від місця злочину в річці Волонь[en] поблизу міста Досель. Розслідування стало відомим як «справа Грегорі» (фр. l'Affaire Grégory) і протягом десятиліть привертало увагу громадськості та ЗМІ Франції[1]. Вбивство залишається нерозкритим[en][2].

Попередні події

[ред. | ред. код]

З вересня 1981 року по жовтень 1984 року батьки Грегорі, Жан-Марі та Крістін Вільмен, а також його дідусь і бабуся з боку батька, Альберт і Монік Вільмен, отримували численні анонімні листи і телефонні дзвінки від чоловіка, який погрожував помститися Жан-Марі за якусь невідому провину[3]. З повідомлень випливало, що він володіє детальною інформацією про велику родину Вільменів[4][5].

Вбивство

[ред. | ред. код]

Невдовзі після 17:00 16 жовтня 1984 року Крістін Вільмен заявила в поліцію про зникнення Грегорі після того, як помітила, що він більше не грається на подвір'ї будинку Вільменів[4]. О 17:30 дядько Грегорі, Мішель Вільмен, повідомив родині, що щойно отримав повідомлення від аноніма про те, що хлопчика викрали і кинули у річку Волонь[en][6]. О 21:00 тіло Грегорі було знайдено у Волоні зі зв'язаними мотузкою руками і ногами та насунутою на обличчя вовняною шапкою[2][7].

Наслідки

[ред. | ред. код]
Місце на річці Волонь[en], де було виявлено тіло Грегорі Вільмена

17 жовтня Вільмени отримали ще одного анонімного листа зі словами: «Я помстився»[1]. Відтоді невідомого автора стали називати у ЗМІ «Ворон» (фр. «Le Corbeau»), французьким сленгом для позначення анонімних авторів листів. Термін став популярним у Франції завдяки однойменному фільму[en] 1943 року[1][7].

Бернар Ларош, двоюрідний брат Жан-Марі Вільмена, був визнаний причетним до вбивства у зв'язку з висновками графологів та заявою невістки Лароша Мюріель Болле. Його взяли під варту 5 листопада 1984 року[8]. Пізніше Болле відмовилася від своїх свідчень, заявивши, що вони були отримані під примусом поліції[8]. 4 лютого 1985 року Ларош, який заперечував свою причетність до злочину і те, що він є «Вороном», був звільнений з-під варти[8]. Батько хлопчика, Жан-Марі, поклявся перед журналістами, що вб'є Лароша[2].

25 березня 1985 року графологи ідентифікували матір Грегорі, Крістін, як ймовірного автора анонімних листів[1]. 29 березня Жан-Марі застрелив Лароша, коли той йшов на роботу[8]. Його визнали винним у вбивстві і засудили до п'яти років ув'язнення[2]. З урахуванням часу, проведеного[en] в очікуванні суду, і часткового призупинення виконання вироку, він вийшов на волю в грудні 1987 року, відсидівши два з половиною роки[9].

У липні 1985 року мати Грегорі, Крістін, звинуватили у вбивстві сина[10]. Бувши на той час вагітною, вона оголосила голодування, яке тривало одинадцять днів[11]. Крістін звільнили після того, як апеляційний суд послався на непереконливі докази і відсутність чіткого мотиву[11]. За повідомленнями, вона знепритомніла й мала викидень, втративши одного з близнюків, якого носила, невдовзі після допиту в органах влади[12]. 2 лютого 1993 року з неї зняли звинувачення[13].

У 2000 році справу було поновлено для проведення ДНК-експертизи марки, використаної для відправлення одного з анонімних листів, але аналіз не дав результатів[14]. У грудні 2008 року за заявою Вільменів суддя постановив поновити справу для проведення ДНК-експертизи листів, мотузки, знайденої на тілі Грегорі, та інших доказів[14]. Цей аналіз також не дав результатів[14]. Подальша ДНК-експертиза, проведена у квітні 2013 року на одязі та взутті Грегорі, також не дала результатів[2].

Пізніші події

[ред. | ред. код]

14 червня 2017 року на підставі нових доказів було заарештовано трьох осіб: Двоюрідну бабусю і двоюрідного діда Грегорі, а також тітку — вдову Мішеля, який помер у 2010 році[15]. Тітку відпустили, тоді як двоюрідна бабуся і двоюрідний дідусь скористалися своїм правом зберігати мовчання[en][16]. Мюріель Болле також була заарештована і утримувалася під вартою тридцять шість днів, перш ніж її відпустили, як й інших затриманих[10].

11 липня 2017 року магістрат[en], відповідальний за перше розслідування, Жан-Мішель Ламбер, наклав на себе руки[17]. У прощальному листі до місцевої газети Ламбер назвав причиною своєї смерті зростаючий тиск, який він відчував у зв'язку з повторним відкриттям справи[17].

У 2018 році Болле написала книгу «Порушити мовчання», присвячену її участі у справі[18]. У ній вона відстоювала свою невинуватість та невинуватість Лароша, а також звинувачувала поліцію у примусі її до обмови Лароша[18]. У червні 2017 року двоюрідний брат Болле Патрік Февр повідомив поліції, що сім'я Болле піддала її фізичному насильству, у 1984 році, щоб змусити відмовитися від своїх первинних свідчень проти Лароша[18]. Болле звинуватила Февра в тому, що він збрехав про причину, з якої вона відмовилася від своїх первинних показань[18]. У червні 2019 року їй було пред'явлено звинувачення у наклепі за обтяжуючих обставин після того, як Февр подав скаргу в поліцію[12]. У січні 2020 року Апеляційний суд Парижа[en] постановив, що затримання Болле поліцією у 1984 році було неконституційним; суд постановив вилучити зі слідчої справи заяви, зроблені Болле під час перебування під вартою[19]. Однак заяви, зроблені Болле, коли вона не перебувала під вартою, залишаються у справі, в тому числі і початкові звинувачення на адресу Лароша, від яких вона згодом відмовилася[19].

Монік Вільмен, бабуся Грегорі по батьковій лінії, померла від ускладнень COVID-19 19 квітня 2020 року у віці 88 років[20]. Під час розслідування 2017 року слідчі назвали Монік автором листа з погрозами, надісланого у 1990 році судді Морісу Сімону, який змінив Жан-Мішеля Ламбера на посаді слідчого судді[en] у цій справі у 1987 році[21].

У масовій культурі

[ред. | ред. код]

Вбивство та розслідування стали предметом кількох документальних серіалів, зокрема «Прокляття Волоні» (France 3, 2018) та «Хто вбив маленького Грегорі?»[en] (Netflix, 2019)[4].

6-серійний французький мінісеріал 2021 року «Французька справа» (фр. «Une affaire française») драматизує цю справу, висвітлюючи кар'єристськи налаштованих судових слідчих та брехливих ЗМІ, які шукають цапа-відбувайла. Письменниця Маргеріт Дюрас (яку грає Домінік Блан) зображена в особливо негативному світлі, оскільки вона втручається в розслідування, звинувачуючи матір Грегорі у злочині, не спираючись на жодні докази, окрім власних сфабрикованих психологічних теорій, допомагаючи розкрутити судове «полювання на відьом»[22].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г All of France is asking: Who killed petit Gregory?. The New York Times. 16 липня 1985. Процитовано 31 січня 2017.
  2. ↑ а б в г д MacGuill, Dan (12 липня 2017). Gregory: The smiling boy whose murder haunts France 33 years on. the Local. Stockholm, Sweden.
  3. ↑ а б в Hayden, Jade (25 листопада 2019). Who Killed Little Grégory? Netflix's new true crime doc is a tragic, chaotic story of murder. Her. Dublin, Ireland.
  4. ↑ Baudais, Pierrick (15 червня 2017). Affaire Grégory : ce que déversait le corbeau. Ouest-France. Rennes, France.
  5. ↑ Affaire Gregory : mort de Michel Villemin. L'Est Républicain. Nancy, France. 22 березня 2010.
  6. ↑ а б Kraft, Scott (9 грудня 1993). The Long Shadow of 'The Crow'. Los Angeles Times. Los Angeles, CA. Процитовано 31 січня 2017.
  7. ↑ а б в г Levin, Eric (27 січня 1986). A Little Boy's Murder and His Father's 'revenge' Leave a Quiet French Valley in Turmoil. People. New York, NY.
  8. ↑ La chronologie complète de l'affaire. L'Est Républicain. Nancy, France. 8 травня 2017.
  9. ↑ а б Henley, Jon (28 серпня 2017). The murder of little Grégory: unsolved case that haunted France may soon yield secrets. The Guardian. London, United Kingdom.
  10. ↑ а б Cawley, Janet (11 серпня 1985). French Media Stretch Boundaries of Murder Mystery. Chicago Tribune. Chicago, IL.
  11. ↑ а б Knight, Lewis (27 листопада 2019). Tragic true story behind Netflix crime series Who Killed Little Gregory?. mirror (англ.). Процитовано 19 листопада 2020.
  12. ↑ Mother cleared in 'little Gregory' murder case. The Independent. 3 лютого 1993. Процитовано 31 січня 2017.
  13. ↑ а б в Judge reopens case of four-year-old Gregory, murdered in 1984. France 24. 6 грудня 2008. Процитовано 31 січня 2017.
  14. ↑ Gregory Villemin child murder: Three held in 1984 French mystery. BBC. 15 червня 2017.
  15. ↑ Blavignat, Yohan; Piquet, Caroline (14 червня 2017). Affaire Grégory : "plusieurs personnes ont concouru" au crime. Le Figaro (fr-FR) . Процитовано 16 червня 2017.
  16. ↑ а б Affaire Grégory: l'ancien juge Jean-Michel Lambert retrouvé mort. RTL. 11 липня 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
  17. ↑ а б в г Munier, Laurence; Colin, Sébastien (6 листопада 2018). Murielle Bolle’s cousin maintains his accusations. Vosges Matin. Épinal, France. Процитовано 21 червня 2024.
  18. ↑ а б Gay, Marcel (16 січня 2020). What will become of the investigation into the death of little Gregory?. The French Daily News.
  19. ↑ Monique Villemin, the grandmother of little Grégory, dies of coronavirus at 88. La Dépêche du Midi. Toulouse, France. 20 квітня 2020. Процитовано 21 січня 2024.
  20. ↑ Grégory affair: what the letters and calls of the crows contained. France Info. Paris, France. 16 червня 2017. Процитовано 21 червня 2024.
  21. ↑ A French Case, episode 5: Sublime, Forcément Sublime. imdb.com. Процитовано 3 лютого 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Справа_Грегорі&oldid=43385791