Ставніцер Олексій Михайлович

Олексій Ставніцер
Олексій Ставніцер
Народився	3 вересня 1942
Помер	27 лютого 2011 (68 років) ; Київ, Україна
Поховання	Другий Християнський цвинтар, Одеса
Громадянство	СРСР → Україна
Діяльність	підприємець, альпініст
Відомий завдяки	засновник компанії TIS
Alma mater	Одеський інститут народного господарства
Партія	КПРС (виключений з партії)
Діти	Андрій Ставніцер, Єгор Гребенніков
Нагороди	Майстер спорту СРСР
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Олексі́й Миха́йлович Ставні́цер (3 вересня 1942(19420903) — 27 лютого 2011) — український підприємець й альпініст. Засновник і колишній власник компанії TIS, яка володіє терміналами в порту «Південний» (місто Южне).

Життєпис

Олексій Михайлович Ставніцер народився 1942 року в евакуації в сім'ї вихідців з Одеси. Після деокупації Одеси 1945 року родина Ставніцерів повернулася в Одесу. Там Олексій завершив музичну школу для обдарованих дітей імені Петра Столярського, вищу освіту здобув в інституті народного господарства (нині — Одеський національний економічний університет)^[1].

Довгий час займався альпінізмом, отримав звання майстра спорту. 1986 року неподалік Ельбрусу організував «Всесоюзний навчальний центр альпінізму», де вперше в СРСР почали навчати промисловому на спортивно-військовому напрямах цього виду спорту. Деякий час перебував у рядах КПРС, але його виключили з партії, після чого Ставніцер розпочав підприємницьку діяльність^[1].

На початку 1990-х років Олексій Ставніцер заснував першу в Одесі мережу магазинів імпортних продовольчих товарів, потім — перші магазини зброї. З 1993 року почав займатися промисловим виробництвом. На базі колишніх радянських потужностей порту «Південний» було реконструйовано та збудовано Южненський хімічний термінал, найпотужніший у Чорному морі та Україні у своєму класі на той час. Він став основою для компанії «ТрансІнвестСервіс» більше відомої як TIS, оператора вантажних терміналів в акваторії порту «Південний»^[1].

Помер 27 лютого 2011 року. Похований 1 березня на Другому Християнському цвинтарі^[2]. Через рік по смерті Олексія Михайловича на території перевантажувального комплексу TIS йому було встановлено пам'ятник^[3], а ще через кілька років у селі Визирка, де жив Олексій на його честь було перейменовано колишню вулицю Чапаєва^[4].