Станкевич Станіслав Іванович
Станкевич Станіслав Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 2 серпня 1928 (96 років) Дніпропетровськ, СРСР | |||
Громадянство | СРСР → Україна | |||
Діяльність | актор | |||
Alma mater | Дніпропетровське театральне училище (1948) | |||
Заклад | Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка | |||
Роки діяльності | з 1948 — донині | |||
Провідні ролі | «Дідусь Стас» на українському радіо | |||
IMDb | nm0822359 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Станке́вич Станісла́в Іва́нович (2 серпня 1928, м. Дніпропетровськ, УРСР, СРСР) — радянський і український актор театру і кіно. Народний артист Української РСР (1970). Лауреат Мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми (в галузі театрального мистецтва). Постійний радіоведучий передачі «Вечірня колисанка» на Українському радіо в ролі казкаря Дідуся Стаса.
Народився 2 серпня 1928 року у місті Дніпропетровську.
У 1948 році закінчив Дніпропетровське театральне училище.
Працював у Дніпропетровському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка.
З 1964 р. до 2022 р. — актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка.
З цього ж часу — незмінно працював радіоведучим Українського радіо. Відомий мільйонам дітей України, як казкар дідусь Стас.
Цей розділ статті ще не написано. |
- 1989 — «Візит старої дами» за п'єсою Фрідріха Дюрренматта; реж. Сергій Данченко — Бургомістр
- 1996 — «Приборкання норовливої» за однойменною комедією Вільяма Шекспіра; реж. Сергій Данченко — Вінченцо
- 2014 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарначчі та Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — дідусь
- 2015 — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Іллі Ільфа та Євгена Петрова; реж. Дмитро Чирипюк — Тихон
Зовнішні зображення | |
---|---|
Він є провідним актором театру | |
У ролі Адольфа Гітлера в кіноепопеї «Блокада» | |
Роль у кінофільмі «Розпад» | |
Роль у кінофільмі «Мой генерал» | |
В ролі "Діда Стаса" на українському радіо |
- 1958 — Кочубей — головком Іван Сорокін
- 1970 — Родина Коцюбинських — полковник Муравйов
- 1971 — Відвага — Гітлер
- 1972 — Нічний мотоцикліст — Помилуйко, майор міліції
- 1974 — У Баку дмуть вітри
- 1976 — Місце спринтера вакантне
- 1977 — Блокада — Гітлер
- 1979 — Забудьте слово «смерть» — Захар Поліщук
- 1981 — Корпус генерала Шубникова — Гітлер
- 1982 — Якщо ворог не здається... — епізод
- 1983 — Климко — епізод
- 1986 — Мама, рідна, любима...
- 1986 — Все перемагає любов — полковник Сєров
- 1988 — Помилуй та вибач
- 1990 — Розпад — батько Журавльова
- 1992 — Для домашнього огнища
- 1970 — Народний артист УРСР[1]
- 1982 — Орден «Знак Пошани»[1]
- 2005, 25 березня — Орден «За заслуги» III ст. за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну сумлінну працю[2]
- 2010, 27 січня — Орден «За заслуги» II ст. за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високий професіоналізм та з нагоди 90-ї річниці заснування Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[3]
- 2013, 30 листопада — Орден «За заслуги» I ст. за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[4]
- 2013 Почесна відзнака Міністерства культури України[1]
- 2020 Годинник Голови Верховної Ради України[1]
- Лауреат Мистецької премії «Київ» ім. Амвросія Бучми[1]
- ↑ а б в г д Станкевич Станіслав. Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка. Архів оригіналу за 8 вересня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2005 року № 534/2005 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ»
- ↑ Указ Президента України від 27 січня 2010 року № 71/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ»
- ↑ Указ Президента України від 30 листопада 2013 року № 655/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.558;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.1286.
- Найстарший актор театру Франка у Києві відзначає 94-річчя// Вечірній Київ, 2 липня 2022 року, автор — Марія Катаєва, Процитовано 2 липня 2022 року
- Станкевич Станіслав Іванович на сайті IMDb (англ.)
- Народились 2 серпня
- Народились 1928
- Уродженці Дніпра
- Випускники Дніпропетровського театрального училища
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Народні артисти УРСР
- Актори XX століття
- Актори XXI століття
- Українські актори
- Радянські актори
- Актори Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
- Українські радіоведучі