Станіславське гето
| Станіславське гето | |
|---|---|
Ghetto Stanislau | |
| Станіслав, Крайсгауптманшафт Станіслав в .svg){kind=small} Третій Рейх | |
 | |
| Тип | єврейське гетто |
| Історія об'єкта | |
| Побудовано | 1941 |
| У використанні | 1943 |
 | |
Станіславське гето[1], також Станіславівське гето[2] (пол. getto w Stanisławowie, нім. Ghetto Stanislau) — єврейське гето на території України, створене 1941 року в Станіславі (до 1939 Станиславів, нині Івано-Франківськ) нацистським СС після захоплення міста німецькою армією в ході операції «Барбаросса».
За даними польського перепису 1931 року, у Станиславівському повіті з 198 400 жителів було 26 996 євреїв.[3] Коли 2 липня 1941 р. у повіт на доручення нацистської Німеччини вступила угорська армія Горті, там налічувалося понад 50 тис. євреїв.[4] У самому ж Станіславі, станом на 1939 р., проживало близько 26,5 тис. євреїв. Їх масові розстріли почалися з офіційним переходом міста у німецьку зону окупації,[5] який стався 26 липня.[6] Того самого дня загін гестапо розпорядився створити у місті юденрат.[7] Його очолив Ізраель Зайбальд (Israel Seibald).[8]
1 серпня 1941 року тодішній Станіслав опинився у новоствореному дистрикті Галичина[9] — п'ятому дистрикті Генерального губернаторства.[8] Владу у місті перебрав на себе гауптштурмфюрер СС Ганс Крюгер, який утворив тут відокремлений підрозділ обласного управління поліції безпеки і СД.[a][6] 12 жовтня 1941 року під час так званої «кривавої неділі» есесівці з Зіпо і Орпо за співучасті Української допоміжної поліції розстріляли близько 10 000–12 000[8] євреїв над поспішно викопаними масовими могилами на єврейському цвинтарі. Д-р Тененбаум із юденрату забажав загинути разом з іншими євреями. Розмах різанини був безпрецедентним.[8] Для вцілілих 20 000 євреїв через два місяці було офіційно створено Станіславське гето, а 20 грудня 1941 року його було обнесено стінами. У лютому 1943 року гето було офіційно закрито з огляду на те, що в ньому більше не залишилося євреїв.[8]
- ↑ Соловка Л. Геноцид євреїв Станіслава в роки Другої світової війни // Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2008. – Вип. XIV. – С. 35-43.[недоступне посилання]
- ↑ В Івано-Франківську презентували книгу «Станиславівські синагоги» — Радіо Свобода
- ↑ The 1931 GUS Census. District of Stanisławów. Kresy.co.uk. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Grzegorz Rąkowski (2007). Historia Stanisławowa. Przewodnik po Czarnohorze i Stanisławowie (пол.). Stanislawow.net. Процитовано 7 December 2014.
- ↑ Масовий розстріл євреїв у місті Станіслав
- ↑ а б Dieter Pohl. Hans Krueger and the Murder of the Jews in the Stanislawow Region (Galicia) (PDF). с. 12/13, 17/18, 21. Архів оригіналу (PDF file from Yad Vashem.org) за 12 серпня 2014. Процитовано 3 лютого 2019.
It is impossible to determine what Krueger's exact responsibility was in connection with "Bloody Sunday" [massacre of 12 October 1941]. It is clear that a massacre of such proportions under German civil administration was virtually unprecedented.
- ↑ Zofia Sochańska, Anna Mirkowska, Eugeniusz Riadczenko, Stanisławów (ob. Iwano-Frankiwsk). [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Muzeum Historii Żydów Polskich POLIN. Retrieved 29 November 2014.
- ↑ а б в г д Andrea Löw, USHMM (10 червня 2013). Stanislawów (now Ivano-Frankivsk). United States Holocaust Memorial Museum. Архів оригіналу (Internet Archive) за 20 May 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
From The USHMM Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=unfit(довідка) - ↑ Paczkowski, Andrzej (2003). The Spring Will Be Ours: Poland and the Poles from Occupation to Freedom (Google Books). Translated by Jane Cave. Penn State Press. с. 54–. ISBN 0-271-02308-2.
