Станіславський Богдан Миколайович
| Богдан Станіславський | |
|---|---|
| Народився | 26 травня 1969  (55 років)Обертин, Тлумацький район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Коломия |
| Діяльність | громадська діяльність, політика |
| Alma mater | Тернопільська академія народного господарства |
| Посада | Коломийський міський голова |
| Термін | 2020 — дотепер |
| Партія | "Об'єднання «Самопоміч» (2015 — дотепер) |
| У шлюбі з | Станіславська Любов Василівна |
| Нагороди |  |
Станіславський Богдан Миколайович (нар. 26 травня 1969 року, смт. Обертин, Тлумацького району Івано-Франківської області) — міський голова Коломиї, український меценат та політик. Співзасновник ТзОВ «Станіславський» та соціального кооперативу «Файні Ябка», депутат Івано-Франківської обласної ради VII скликання, фракція "Об'єднання «Самопоміч»[1], голова постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань захисту прав людини, законності, правопорядку, антикорупційної політики, люстрації та очищення влади у 2015—2020 рр.[2].
Під час повномасштабного вторгнення син Богдана, Олег Станіславський виїхав відпочивати на Балі [3]
Народився в селищі Обертин, Тлумацького району Івано-Франківської області, у сім'ї робітників.
Навчався у місцевій школі. Після закінчення 8 класу, з 1984 по 1988 роки навчався в Бурштинському енергетичному технікумі. З 1988 по 1990 рр.- проходив службу в армії. Після завершення служби, вступив на навчання до Тернопільської академії народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет), на спеціальність економіст.
Володіє українською, англійською та польською мовами.
Після закінчення навчання, з 1994 по 2001 роки працював у ЗТТП «Загро», де обіймав посаду начальника відділу маркетингу і збуту. У 2001 році розпочинає власну справу, стає приватним підприємцем. У 2008 році засновує сімейне приватне підприємство «ТзОВ» «Станіславський».
У 2016 році Богдан Станіславський став лауреатом Національного конкурсу «Благодійна Україна — 2016» у номінації «Меценат року»[4]. Цього ж року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив Богдана Станіславського Орденом Святителя Миколая Чудотворця. З 2017 року керівник Благодійного Фонду «Прикарпатський Інститут Розвитку». Також у 2017 році став одним із меценатів-засновників соціального кооперативу «Файні Ябка», весь прибуток якого витрачається на соціальні проекти в селах[5].
До Революції гідності не займався політичною діяльністю. У 2015 році вступив у лави партії "Об'єднання «Самопоміч». На виборах до місцевих органів влади у 2015 році балотувався до Івано-Франківської обласної ради по Обертинському виборчому округу. Отримав перемогу з результатом 45,2 % голосів. У 2017 році обраний керівником Івано-Франківського обласного осередку "Об'єднання «Самопоміч»[6]. Під час чергових місцевих виборів 25 жовтня 2020 року обраний міським головою Коломиї з результатом 38,03 % (7395 голосів)[7].
Одружений. Виховує 3 дітей.
Лицар папського ордена Святого Сильвестра (17 серпня 2009)[8].
- ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори 2015". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 січня 2019.
- ↑ Івано-Франківська обласна рада. Івано-Франківська обласна рада (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 30 січня 2019.
- ↑ Zaxid.net (25 березня 2023). Син мера Коломиї виїхав відпочивати на Балі під час воєнного стану. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 22 грудня 2023.
- ↑ Меценат року. blagoukraine.org. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019. [Архівовано 2019-01-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Файні ябка. www.facebook.com (англ.). Процитовано 30 січня 2019.
- ↑ Богдан Станіславський став офіційним керівником франківської обласної «Самопомочі» | Об'єднання «Самопоміч» — Івано-Франківська область (укр.). Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019. [Архівовано 2019-01-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори 2020". www.cvk.gov.ua. Процитовано 19 листопада 2020.
- ↑ Acta Apostolicae Sedis, dicembre 2010. — P. 953. (італ.)