Станіслав Кунічак
| Станіслав Кунічак | |
|---|---|
 | |
| Народився | 15 жовтня 1900 Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина |
| Помер | 14 травня 1974 (73 роки) Лондон, Велика Британія |
| Поховання | Chiswick New Cemeteryd |
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | офіцер |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Перша світова війна |
| Діти | W. S. Kuniczakd |
| Нагороди |         |
Станіслав Броніслав Кунічак (пол. Stanisław Bronisław Kuniczak; 1900–1974) — польський військовик, підполковник артилерії Війська Польського, бригадний генерал в еміграції.
Народився 15 жовтня 1900 року у Львові в сім'ї Яна та Емілії (уроджена Трояновська)[1]. У віці шести років він переїхав з батьками до Відня і там закінчив початкову школу . У 1910 році повернувся до Львова, де здобув середню освіту у VIII гімназії короля Казимира Великого[2][3] .
Після початку Першої світової війни у 1914 році, у віці 14 років, він вступив до Польської військової організації у Львові[1]. У липні 1916 року вступив на службу до польських легіонів солдатом-артилеристом 1-го артилерійського полку 2-ї бригади, згодом служив у лавах Польського допоміжного корпусу . Після битви під Раранчою в середині лютого 1918 року інтернований в Хуст . Його направили до австро-угорської армії і 5 травня 1918 року в лавах 46-го полку важкої артилерії відправили на італійський фронт на річку П'ява .
У листопаді 1918 році брав участь в обороні Львова під час польсько-української війни[1] . Після вступу в польську армію служив у артилерійському кадетському училищі та 1-му польовому артилерійському полку легіонів (до грудня 1920 р.). У 1919 році поступив на юридичний факультет Університету Яна Казимира у Львові, але навчання незабаром перервав і продовжив військову кар'єру .
У 1920—1923 роках служив у 29-му польовому артилерійському полку в Гродно. 10 листопада 1923 року його розподілили до 5-го польового артилерійського полку у Львові [4]. У 1933—1935 роках пройшов курс у Вищій військовій школі у Варшаві. Після закінчення університету до 1939 році очолював IV експозитуру Другого відділу Генерального штабу Польської армії в Катовицях [5]. У 1938 році очолив розвідувальний пункт «Борута» у Відні. Після австрійського шлюсу заарештований гестапо. Звільнений на прохання польського уряду.
Він одружився з Марією Джорджон, сестрою Ірени, яка стала дружиною Вацлава Кучара, спортсмена LKS Pogoń Lwów[1] . Він став керівником футбольної секції Pogoń Lwów, футбольним арбітром .
Під час вересневої кампанії 1939 року Кунічак служив у Другому відділі штабу армії «Краків». Після агресії СРСР проти Польщі перетнув польсько-румунський кордон. У Бухаресті став керівником секретного відділення RKW[1]. Потім він пробрався на захід і вступив до польської армії у Франції . У березні та квітні 1940 року проходив стажування у французькому 9-му корпусі в секції Лотарингії на лінії Мажино . Після капітуляції Франції пробрався до Великої Британії і став солдатом польських збройних сил на Заході. З липня 1940 року по грудень 1943 року був офіцером відділу II, потім відділу VI штабу верховного головнокомандувача в Лондоні. У грудні 1943 — травні 1944 викладав у Вищій військовій школі в Шотландії, а з травня 1944 року по лютий 1945 року — був керівником 3-го оперативного відділу штабу I польського корпусу . У лютому 1945 року призначений заступником командира 14-го легкого артилерійського полку 4-ї піхотної дивізії .
Після демобілізації він оселився в Лондоні. У 1960 році став засновником, а до кінця життя першим президентом Львівського народного гуртка в Лондоні[1][6] 3 червня 1971 році Президент Республіки Польща в еміграції Август Залеський призначив його міністром соціальних справ в уряді Зигмунта Мухнєвського[7]. 4 травня 1972 року Президент Республіки Польща в еміграції Август Залеський надав Кунічакузвання бригадного генерала. 18 липня 1972 р. Президент Республіки Польща в еміграції Станіслав Островський призначив його міністром соціальних справ в уряді Альфреда Урбанського[8] . 30 січня 1974 року Президент Республіки Польща в еміграції Станіслав Островський призначив його президентом Вищої контрольної палати[9] .
Останні два місяці життя Кунічак перебував у лікарні[1] . Помер 14 травня 1974 року в Лондоні . 22 травня 1974 року, його поховали на місцевому кладовищі Чісвік[10].
- Лейтенант — 1 грудня 1920 року
- Капітан — за вислугою років 1 січня 1931 року
- Майор — за вислугою років 19 березня 1938 р [5] [11]
- Підполковник — 1 березня 1944 р. [11]
- Полковник — 15 серпня 1964 р. [11] [12]
- Бригадний генерал — 4 травня 1972 р. [11]
- Командорський хрест із зіркою ордена Відродження Польщі (3 травня 1974 р.)[13]
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (31 січня 1974 р.)[13]
- Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі
- Лицарський хрест ордена Відродження Польщі
- Золотий Хрест Заслуги[1]
- Медаль Незалежності (19 грудня 1933 р.)[14]
- Срібний Хрест Заслуги (19 березня 1931 р.)[15]
- Хрест Армії Крайової
- Військовий хрест 1941—1944 (1967, Югославія)[16]
- Золотий почесний знак Львівського народного гуртка в Лондоні (1970)[17]
- Титул почесного президента Польської комуни Західного Лондона (19 квітня 1970 р.)[18]
- ↑ а б в г д е ж и Stanisław Kuniczak. Nr 26. Koło Lwowian w Londynie. Czerwiec 1974: 0—7, 100—101.
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum VIII we Lwowie za rok szkolny 1913. Lwów. 1913. с. 105.
- ↑ Ósme gimnazjum we Lwowie. Nr 27. Koło Lwowian w Londynie. Grudzień 1974: 42.
- ↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 74 z 26 listopada 1923 roku, s. 686.
- ↑ а б Rybka та Stepan, 2006.
- ↑ Kronika. Nr 34. Koło Lwowian w Londynie. Czerwiec 1978: 35.
- ↑ Dziennik Ustaw RP Nr 3 z 22 lipca 1971 r.
- ↑ Dziennik Ustaw RP Nr 3 z 21 lipca 1972 r.
- ↑ Dziennik Ustaw RP Nr 1 z 8 lutego 1974 r.
- ↑ Kronika. Nr 29. Koło Lwowian w Londynie. Grudzień 1975: 85.
- ↑ а б в г Kryska-Karski та Żurakowski, 1991.
- ↑ Dembiński, 1969.
- ↑ а б Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski (PDF). Nr 4 z 31 grudnia 1974: 20. Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2014. Процитовано 19 листопада 2020. [Архівовано 2014-03-09 у Wayback Machine.]
- ↑ M.P. z 1933 r. nr 292, poz. 318 «za pracę w dziele odzyskania niepodległości».
- ↑ M.P. z 1931 r. nr 64, poz. 103 «za zasługi na polu wyszkolenia wojska».
- ↑ Lwowianie odznaczeni jugosłowiańskim krzyżem. Nr 1 (12). Koło Lwowian w Londynie. Czerwiec 1967: 71.
- ↑ Odznaka honorowa Koła Lwowian. Nr 19-20. Koło Lwowian w Londynie. Lipiec 1971: 111.
- ↑ Wiadomości o lwowianach, Lwowie i Małopolsce Wschodniej. Wyróżnienie lwowian. Nr 1 (18). Koło Lwowian w Londynie. Lipiec 1970: 75.
- Народились 15 жовтня
- Народились 1900
- Уродженці Львова
- Померли 14 травня
- Померли 1974
- Померли в Лондоні
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Кавалери Срібного Хреста Заслуг
- Кавалери Командорського хреста із зіркою ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Офіцерського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Лицарського хреста ордена Відродження Польщі
- Члени Польської Організації Військової
- Польські військовики
- Бригадні генерали
- Учасники польсько-української війни
- Австро-Угорські військовики Першої світової війни
- Польські військовики у Другій світовій війні