Стан (мовознавство)

Стан дієслова (лат. genus) — граматична категорія, що визначає співвідношення між підметом, що поєднується з даним дієсловом та актуальним суб'єктом дії, вираженої тим же дієсловом.

Загальна характеристика

Розрізняють активний стан, коли підмет повідомлення — суб'єкт дії: Співак виконує арію, та пасивний стан, коли підмет — об'єкт дії: Арія виконується (виконана) співаком.

Крім того, деякі мовознавці виділяють також:

• займенникові стани:
  • зворотний, коли суб'єкт дії сам є об'єкт: вмиватися;
  • загально-зворотний, вказує на внутрішній стан, настрій: гніватися, сміятися;
  • взаємний, коли об'єкт можна виразити займенником «один одного»: цілуватися;
  • непрямо-зворотний, дію виконує дійова особа, а об'єкт виражено непрямим додатком: запастися їжею;
• результативний стан, коли суб'єкт не називають зовсім (безособове речення, іноді підметом може виступати фіктивне «воно»): дорогу замело. Характерна особливість української мови — наявність особливих результативних форм перехідних дієслів: фортецю зруйновано;
• стан, в якому суб'єкт виражено непрямим відмінком: мені бракує;
• у деяких мовах особливий стан виражає відсутність певного об'єкта (протиставлення безоб'єктного стану я займаюсь шитвом активному стану я шию щось).

Див. також

• Станівник

Джерела

• Сучасна українська мова: Підручник / Пономарів О. Д., Різун В. В., Шевченко Л. Ю. та ін.; за ред. Пономарева О. Д. — вид.2-ге —К. : Либідь , 2001—400 с. — ISBN 966-06-0173-5

Посилання

• Актив / активний стан; Пасив / пасивний стан; Стан // 381; 488 Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 19; 381; 488. — ISBN 978-966-439-921-7.