Стахов Олексій Петрович

Олексій Петрович Стахов
Народився	7 травня 1939(1939-05-07) (85 років) Рикове, Генічеський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання	Bolton
Країна	СРСР
Діяльність	інженер, математик, викладач університету, інформатик
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Галузь	математика, інформатика, золотий перетин, послідовність і ряд Фібоначчі
Заклад	Харківський національний університет радіоелектроники Південний федеральний університет ВНТУ
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук

Стахов Олексій Петрович рос. Алексей Петрович Стахов, укр. Олексій Петрович Стахов) (нар. 7 травня 1939, станція Партизани, Херсонська область, УРСР) — український вчений-математик, винахідник та інженер, доктор наук (1972), професор (1974). Він відомий завдяки внеску у теорію чисел Фібоначчі та золотого перетину й їх застосування в інформатиці та теорії вимірювань і технології.

Біографія

Олексій Стахов народився 7 травня 1939 року в Партизанах Херсонської області, УРСР.

1956 року він завершив навчання у Рівненській сільській середній школі і вступив до Київського політехнічного інституту на гірничий факультет.

1959 року його перевели на радіотехнічний факультет Харківського авіаційного інституту.

Після завершення навчання він два роки обіймав посаду інженера у Харківському бюро проектування електричних приладів (нині «Хартрон»), де працював над розробкою та виробництвом автоматичних систем управління ракетами та космічними кораблями.

Згодом він працював на посаді викладача у низці університетів Росії та України, а саме:

• Харківський інститут радіоелектроніки,
• Таганрозький радіотехнічний інститут,
• Вінницький технічний університет [Архівовано 16 червня 2016 у Wayback Machine.],
• Вінницький аграрний університет^{[недоступне посилання з жовтня 2019]};
• Вінницький педагогічний університет.

Також на запрошення іноземних закладів вищої освіти читав лекції за кордоном в Австрії, Німеччині, Лівії, Мозамбіку.

З 2004 року до сьогодні проживає та працює у Канаді.

Життєвий шлях

У період з 1968 по 1970 рік він обіймав посаду декана факультету обчислювальної техніки Харківського інституту радіоелектроніки.

З 1971 по 1977 роки він працював на посаді завідувача кафедри інформаційно-вимірювальної техніки Таганрозького радіотехнічного інституту.

Згодом він до 1988 року був завідувачем кафедри комп'ютерної інженерії у Вінницькому політехнічному інституті. І, паралельно з цією посадою, з 1986 по 1989 рік працював директором Спеціального конструкторсько-технологічного бюро «Модуль» при інституті.

У період з 1989 до 2004 року він був спочатку завідувачем кафедр прикладної математики та обчислювальних і систем Вінницького технічного університету, а згодом (з 1997 року) — комп'ютерних наук Вінницького державного аграрного університету.

З 2003 року Президент Міжнародного клубу Золотої секції [Архівовано 1 вересня 2019 у Wayback Machine.], а з 2005 року — директор Інституту Золотого Секції Академії Тринітаризму [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.] (Росія) та є членом Наукового товариства імені Шевченка в Канаді.

Також він у 1992 році був натхненником створення званої «Слов'янської золотої групи» та науковим керівником Міжнародного конгресу з математики гармонії, що відбувся в Одесі у 2010 році.

Патент на p -код мінімальної форми Фібоначчі

Міжнародна діяльність

Олексій Стахов працював у якості запрошеного викладача у таких університетах:

• Віденський технічний університет (Австрія, 1976);
• Єнський університет імені Фрідріха Шиллера (Німеччина, 1986);
• Дрезденський технічний університет (Німеччина, 1988);
• Університет Аль-Фатех (Триполі, Лівія, 1995—1997);
• Університет Едуардо Мондлена (Мапуту, Мозамбік, 1998—2000).

Відзнаки та нагороди

• Відзнака за краще наукове видання Міністерства освіти і науки УРСР (1980)
• Пам'ятна медаль Баркхаузена (Дрезденський технічний університет, 1988)
• Професор Емертус Таганрозького університету радіотехніки (2004)
• Почесне звання «Лицар мистецтв і наук» (Російська академія природничих наук, 2009)
• Почесне звання «Доктор сакральної геометрії з математики»(Американське товариство Золотого перерізу, 2010)

Наукові публікації

Міжнародні патенти О. Стахова

Олексій Стахов є автором 500 публікацій, 14 монографій та 65 міжнародних патентів, 130 свідоцтв на винахід в СРСР. У період з 2004 по 2012 публікувався у таких міжнародних журналах як:

• Хаос;
• Солітони та фрактали;
• Прикладна математика;
• Дугова комбінаторія;
• Візуальна математика та інших.

Серед праць слід виділити:

1. Стахов О. П. Вступ в алгоритмічну теорію вимірювань. — М., «Радянське радіо», 1977. — 288 с.
2. Стахов О. П. Алгоритмічна теорія вимірювань. // Нове у житті, науці та техніці. Серія «Математика, кібернетика». — М.: «Знання», 1979, 64 с.  
3. Стахов О. П. Коди Золотої пропорції. — М.: Радіо і зв'язок, 1984. — 152 с.
4. Стахов О. П. Алгоритмічна теорія вимірювань та основи комп'ютерної арифметики. Журнал "Вимірювання. Контроль. Автоматизація ", 1981.
5. Стахов О. П. Золотий перетин в теорії вимірювання. // Комп'ютери та математика з додатками. — 1989, Vol. 17, № 4–6. — С. 613—638.
6. Стахов О. П. Золотий перетин та математика сучасної гармонії. Застосування чисел Фібоначчі. — Kluwer Academic Publishers, 1998.
7. Стахов О. П. Бросенцовський потрійний принцип, система числення Бергмана та потрійна дзеркально-симетрична арифметика. // Комп'ютерний журнал (Британське комп'ютерне товариство), 2002.
8. Стахов О. П. Узагальнений золотий перетин та новий підхід до геометричного визначення числа. // Український математичний журнал, 2004.
9. Стахов О. П., Слученкова А. А., Щербаков І. Г. Код Да Вінчі та серія Фібоначчі. — СПб.: Пітер, 2006. — 320 с.
10. Стахов О. П. Золоте співвідношення, сакральна геометрія та математика гармонії. Книга "Метафізика. Століття XXI «. — М., БІНОМ, 2006. — С.174–215.
11. Стахов О. П. Три „ключові“ проблеми математики на етапі її зародження та математика гармонії як альтернативний напрям розвитку математики. // „Тоталогія-XXI“. — Національна академія наук України, 2007. — С. 274—323.
12. Стахов А. П. Математика гармонії». Від Евкліда до сучасної математики та інформатики. — Міжнародний видавець «World Scientific» (Нью-Джерсі, Лондон, Сінгапур, Пекін, Шанхай, Гонконг, Тайбей, Ченнаї), 2009. — С. 748,
13. Стахов О., Арансон С. Гіперболічні функції Фібоначчі та Лукаса, «Золота» гоніометрія Фібоначчі, Геометрія Боднара та четверта проблема Гільберта. // Прикладна математика, 2011, 1 (січень), 2 (лютий), 3 (березень)
14. Стахов А. П. Математика гармонії: від Евкліда до сучасної математики та інформатики. // Електронний журнал «NAUKOVEDENIE». — Т. 4, 2012. — С. 105.