Стаціонарний стан (квантова фізика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стаціонарний стан (від лат. stationarius — стоїть на місці, нерухомий) — стан квантової системи, за якого її енергія та інші динамічні величини, що характеризують квантовий стан, не змінюються з часом.

Нільс Бор 1916 року сформулював свої постулати, згідно з якими атом може переходити з одного стаціонарного стану в інший лише завдяки поглинанню або виділенню кванта з енергією, що дорівнює різниці енергій атома в початковому та кінцевому стаціонарних станах[1]. Квантову теорію стаціонарних станів розробив Ервін Шредінгер 1925 року.

Стаціонарні чисті стани в квантовій механіці описують хвильовою функцією

де підпорядковується стаціонарному рівнянню Шредінгера

Квадрат модуля хвильової функції

не залежить від часу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Квант енергії — певна кількість енергії, яку випромінює чи поглинає квантова система, переходячи з одного стаціонарного стану в інший. Квант енергії різних систем неоднаковий.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]