Сташек Микола Іванович

Микола Іванович Сташек
Народження	1 травня 1914(1914-05-01) х. Маринівський
Смерть	17 лютого 1991(1991-02-17) (76 років) Москва
Поховання	Головинське кладовище
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1935–1973
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	360-й стрілецький полк
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги»

Мико́ла Іва́нович Ста́шек (нар. 1 травня 1914(19140501) — пом. 17 лютого 1991) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир 360-го стрілецького полку 74-ї стрілецької дивізії 15-го стрілецького корпусу 13-ї армії, підполковник. Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис

Народився 1 травня 1914 року на хуторі Маринівському Іллінської волості Одеського повіту Херсонської губернії (нині — село Маринівка Одеського району Одеської області) в селянській родині. Українець. Після закінчення семирічки працював трактористом у радгоспі «Червоний партизан».

До лав РСЧА призваний у 1935 році Березівським РВК Одеської області. У 1938 році закінчив Орджонікідзевське прикордонне училище. Проходив службу в прикордонних військах НКВС.

Учасник німецько-радянської війни з 1 травня 1942 року. Воював на Західному, Брянському, Центральному і 1-шу Українському фронтах. Член ВКП(б) з 1942 року. Обіймав посади начальника 2-ї частини штабу 134-ї курсантської стрілецької бригади, начальника 1-го відділення штабу 74-ї стрілецької дивізії. 17 березня 1943 року був поранений. Після одужання — командир 360-го стрілецького полку 74-ї стрілецької дивізії.

Особливо відзначився під час визволення північної України. 10 вересня 1943 року 360-й стрілецький полк форсував річку Десна поблизу села Лиса Гора Коропського району Чернігівської області. У боях за розширення плацдарму, діючи на правому фланзі дивізії, полк протягом 12 годин у напівоточенні з успіхом відбивав усі атаки супротивника при підтримці танків. У вирішальний момент підполковник М. І. Сташек особисто підняв і повів полк у контратаку. У подальшому, розвиваючи стрімкий наступ, полк знищив і полонив ворога на своїй ділянці фронту, швидко і організовано форсував річку Дніпро й розширив плацдарм, чим виконав поставлене командуванням бойове завдання.

Після закінчення війни продовжував військову службу в ЗС СРСР. У 1947 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, у 1952 році — Військову академію Генштабу СРСР. Обіймав посаду заступника начальника Військової академії імені М. В. Фрунзе, кандидат військових наук, доцент.

У 1973 році генерал-лейтенант М. І. Сташек вийшов у запас. Займався літературною діяльністю. Мешкав у Москві, де й помер 17 лютого 1991 року. Похований на Головинському цвинтарі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, підполковникові Сташеку Миколі Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1214).

Також був нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки і медалями.

Твори

• Сташек Н. И. Крутыми верстами. — М.: Изд. ЦК ВЛКСМ, 1982.

Література

• «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 250–253.