Перейти до вмісту

Стеблівський Олексій Кузьмович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олексій Кузьмович Стеблівський
Народження27 березня 1911(1911-03-27)
Звенигородка
Смерть12 травня 1999(1999-05-12) (88 років)
Львів
ПохованняБрюховицький цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
Роки служби19331946
ПартіяКПРС
Звання Майор
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Битва за Москву
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Олексій Кузьмович Стеблівський (27 березня 1911, Звенигородка — 12 травня 1999, Львів) — радянський офіцер, гвардії майор, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 (27) березня 1911 року в селищі Звенигородці в родині кравця. Українець. Закінчив 7 класів школи. Жив в селищі Місхорі Ялтинського району. Працював слюсарем ремонтної бригади.

Військова служба

[ред. | ред. код]

На військову службу призваний в 1933 році. У 19331940 роках служив у 218-му конвойному полку військ ОДПУ (з 1934 року — НКВС) СРСР. У 1940 році закінчив курси молодших лейтенантів прикордонних НКВС. Служив на прикордонній заставі в Криму.

У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Брав участь в битві під Москвою. У боях під Вязьмою потрапив в оточення, але вирвався з нього і вивів в розташування радянських військ групу з 15-ти чоловік зі зброєю. Після чого був призначений командиром взводу в розвідувальної роти, очоливши потім окрему моторизовану розвідроту. У бою під містом Ржевом був важко поранений. Після лікування в Свердловському госпіталі в 1943 році закінчив курси «Постріл» і в період боїв на Курській дузі був направлений для подальшого проходження служби в 97-у гвардійську стрілецьку дивізію (5-а гвардійська армія, 1-й Український фронт), — командиром 2-го стрілецького батальйону 289-го гвардійського стрілецького полку. Член ВКП (б) з 1943 року.

26 січня 1945 року вміло організував форсування річки Одеру. Його батальйон зіграв ключову роль в оволодінні залізничною станцією Лінден і опорними пунктами противника — Розенхайм і Етцдорф, на північний захід від польського міста Оппельн (нині Ополе), завдавши ворогові великих втрат у живій силі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року «за геройський подвиг, проявлений при виконанні бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками» Стеблівському Олексію Кузьмовиичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна (№ 52515) і медалі «Золота Зірка» (№ 7819).

Після війни продовжував службу в армії. З 1946 року в запасі. Жив в місті Львові. У 1949 році закінчив обласну партійну школу. Працював заступником директора художнього училища, інструктором Львівського міського комітету Компартії України, директором кінотеатру. Помер 12 травня 1999 року. Похований на Брюховицькому цвинтарі у Львові.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського (№ 8381), Вітчизняної війни 1-го (1985) і 2-го ступеня (№ 142757), медалями (в тому числі — медаллю «За бойові заслуги» (№ 1532709).

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Отечества. Москва, 2004;
  • Герои Советского Союза: короткий біографічний словник Т.2. — Москва, 1988;
  • Они отстояли мир. — Дніпропетровськ: Промінь, 1985;
  • Отчизны звёзды золотые. — Львів: Каменяр, 1977.