Степанишин Борис Ількович
| Борис Ількович Степанишин | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 квітня 1925 |
| Помер | 8 серпня 2004 (79 років) Рівне, Україна |
| Громадянство | УРСР, Україна |
| Національність | українець |
| Нагороди |  |
Бори́с І́лькович (Іллі́ч) Степани́шин (3 квітня 1925, с. Ратинів, Томашівського повіту, Польща — 8 серпня 2004, Рівне) — український педагог, літературознавець і громадський діяч, кандидат педагогічних наук (1975), професор. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1995). Автор підручників та посібників з української літератури. Був головою Рівненської обласної організації «Просвіта» з 1991 по 1997.[1][2]
Народився 3 квітня 1925 року у селі Ратинів (Томашівського повіту), на Холмщині. Учасник бойових дій у складі Радянської Армії з 1944 по 1947 рік.
Навчався у Львівському університеті імені Івана Франка з 1947 по 1952 рік. Потім з 1952 по 1971 працював вчителем української мови та літератури у школах Львівщини та Рівненщини. З 1972 по 1982 рік був доцентом кафедри української літератури Рівненського державного педагогічного інституту ім. Д. З. Мануїльського. У 1975 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Система самостійної роботи учнів з літератури та її вплив на ефективність навчального процесу».
У 1982 році за прояви «буржуазного націоналізму» звільнений з роботи і позбавлений усіх наукових ступенів та звань. У 1991 році поновлений на роботі у званні професора кафедри української літератури РДПІ.
У період перебудови брав активну участь у суспільнополітичному житті: у заходах Народного Руху, товариства «Просвіта», Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка.[2]
Помер 8 серпня 2004 року після тривалої хвороби. Похований на рівненському міському цвинтарі.[1][2]
- Указом Президента України від 20 грудня 1995 року Борису Степанишину присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки[3] за підручник «Українська література» для 9 класу[1][2].
- 2005 року рішенням Рівенської міської ради одній з нових вулиць міста була присвоєна назва «вулиця Бориса Степанишина»[1][2][4][5].
- ↑ а б в г Він був великим українцем: (до 90-річчя від дня народження Бориса Ільковича Степанишина): біобібліографічний покажчик / Рівненський державний гуманітарний університкт. Наукова бібліотека; укладачі: С. Н. Грипич, О. В. Іванчук, Л. В. Ковальчук. — Рівне: РДГУ, 2015. — 90 с. [Архівовано 19 березня 2024 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д Жив на чатах духовного ренесансу: біобібліографічний покажчик праць Б. І. Степанишина / Рівненська державна обласна бібліотека; укладачі: Л. А. Костильова, Г. М. Люльчук; наук. ред.: О. Л. Промська; ред.: З. М. Тирак; відп. за вип.: В. П. Ярощук. — Рівне: Волинські обереги, 2012. — 56 с.: фотоіл. — (Серія «Славетні земляки»).
- ↑ Указ Президента України про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки від 20 грудня 1995 року №1168/95
- ↑ Рішення Рівенської міської ради № 1544 від 28 липня 2005 року. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 17 листопада 2011. [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Його ім’ям назвали вулицю в Рівному. www.golos.com.ua (укр.). 18 травня 2013. Процитовано 19 березня 2024.
- Він був великим українцем: (до 90-річчя від дня народження Бориса Ільковича Степанишина): біобібліографічний покажчик / Рівненський державний гуманітарний університкт. Наукова бібліотека; укладачі: С. Н. Грипич, О. В. Іванчук, Л. В. Ковальчук. — Рівне: РДГУ, 2015. — 90 с.
- Жив на чатах духовного ренесансу: біобібліографічний покажчик праць Б. І. Степанишина / Рівненська державна обласна бібліотека; укладачі: Л. А. Костильова, Г. М. Люльчук; наук. ред.: О. Л. Промська; ред.: З. М. Тирак; відп. за вип.: В. П. Ярощук. — Рівне: Волинські обереги, 2012. — 56 с.: фотоіл. — (Серія «Славетні земляки»).