Очікує на перевірку

Степанкова Катерина Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степанкова Катерина Костянтинівна
Народилася21 березня 1972(1972-03-21) (52 роки)
м. Київ
Діяльністькіноакторка
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
Роки діяльності1993-донині
Чоловік(шлюб 1989) Ткаченко Тарас
(шлюб 1998) Скляренко Олексій
ДітиОлексій (26.08.1991), Матвій (14. 06. 2011 р.н.)
БатькиКостянтин Степанков
Ада Роговцева
Брати / сестриСтепанков Костянтин Костянтинович
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв України"Перші півні" Відкрита ніч за роль у фільмі "Літо завжди минає"

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Катери́на Костянти́нівна Степанко́ва (нар. 21 березня 1972, Київ) — українська акторка та режисерка. Заслужений діяч мистецтв України (2017)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в родині українських акторів Костянтина Степанкова та Ади Роговцевої.

Закінчила у 1989 р. київську школу № 117. Вступила на філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. З 1991 до 1993 перебувала в Ізраїлі разом із чоловіком — художником Тарасом Ткаченком, де 1991 року народила сина Олексія. У 1993 повернулась в Україну і вступила до театрального інституту ім.Карпенка-Карого. У 1997 закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Валентини Зимньої). З 1998 року працювала актрисою у театрі Романа Віктюка (Росія, Москва).

1998-го вийшла заміж за актора Олексія Скляренка. У 2007 р. закінчила Вищі курси сценаристів і режисерів у Москві (ВКСР). 2011-го народила сина Матвія.

З 2012 припинила роботу в Москві і повернулась в Україну.

Творчість

[ред. | ред. код]

Вперше вийшла на сцену Театру російської драми ім. Лесі Українки в п'ять років у виставі «Сподіватися» (реж. Ірина Молостова), де грала дев'ятирічну Ларису Косач, майбутню Лесю Українку.

З дитячих років знімалася у кіно, працювала на радіо, грала у театрі. Займається концертною діяльністю із читецькими програмами української поезії. Літературна редакторка обох книг спогадів матері Ади Роговцевої "Мій Костя" (2006) та «Свидетельство о жизни» (2013). З 2007 - театральний режисер-постановник.

З 2007-го у якості режисера співпрацювала із Київським академічним театром драми і комедії на лівому березі Дніпра. З 2009-го — із Київською академічною майстернею театрального мистецтва «Сузір'я» (з 2011-го працює там режисером).

Робота в театрі

[ред. | ред. код]

Акторські роботи

[ред. | ред. код]
Театр Романа Віктюка (м. Москва)
  • «Бульвар Сан-Сет»; Бетти
  • «Пробуждение весны»;
  • «Заводной апельсин»;
  • "Кот в сапогах"; Принцесса
  • «Давай займемся сексом»; танцовщица
  • «Кармен»; Смерть
  • «Нездешний сад. Рудольф Нуреев». Марго Фонтейн
Антреприза
  • "Варшавська мелодія-2" (Л.Зорін, І.Афанасьєв, реж. І.Афанасьєв) Гелена
  • "Якість зірки"(Н.Кауард, реж.О.Лісовець) Нора

Режисерські роботи

[ред. | ред. код]
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  • 2007 — «Розовый мост» Р. Д. Уоллера за романом «Мости округу Медісон»; (режисерський дебют)
  • 2010 — «Вася должен позвонить».(К.Рубина "Прогулки в Лю-Бле")
  • 2011 — "Обман длинною в жизнь" (Д.Рубина "Двойная фамилия")
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»
  • 2009 — "Будьте как дома" (Ж.-М. Шевре "Захватчики")
  • 2013 — "Свідоцтво про життя" (публіцистична вистава за однойменною книгою А.Роговцевої)
  • 2014 — "Схоже на щастя" (П'єр Пальмад та Крістоф Дютюрон "Втікачки")
Антреприза
  • 2015 — "Гостя" (Е.І.Шмітт "Незвана гостя")

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1979 — Киевские встречи (Семейная драма)
  • 1995 — Лето всегда приходит (короткометражний)
  • 2002 — Под крышами большого города Неля

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]