Перейти до вмісту

Степула Руслан Іванович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степула.
Руслан Іванович Степула
 Солдат
Загальна інформація
Народження14 квітня 1983(1983-04-14)
Костільники, Бучацький район, Тернопільська область
Смерть5 вересня 2014(2014-09-05) (31 рік)
Цвітні Піски, Україна
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Збройні сили України
Рід військ Десантні війська
Формування
 80 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Русла́н Іва́нович Степу́ла (14 квітня 1983, с. Костільники — 5 вересня 2014, с. Цвітні Піски) — український військовик, боєць 80-ї окремої аеромобільної бригади МО України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Руслан Іванович Степула народився 14 квітня 1983 року в селі Костільниках Бучацького району Тернопільської області, нині Україна. 1998 року закінчив костільницьку ЗОШ; поступив в технічний коледж ТДТУ ім. І.Пулюя, але через важку хворобу змушений був залишити навчання. В 2000 році закінчив Золотопотіцьку ЗОШ. Протягом 2001—2003 років служив в армії — Окремий президентський полк.

У мирний час працював за кордоном на заробітках. Мав сім'ю, його донька восени 2014 року пішла в перший клас[1].

Мобілізований до війська як доброволець, 1 серпня 2014 скерований у львівську десантну бригаду. Воював у війні на сході України — брав участь у звільненні від терористів Луганщини.

Загинув 5 вересня 2014 в бою з диверсійною групою терористів, коли разом із побратимами біля села Цвітні Піски (97 українських вояків на 6 БТРах й 2 танках, 1 БТР підірвали — не заводився) забезпечував відхід українських військ у Слов'яносербському районі трасою Н21. Під час бою з російським диверсійним підрозділом українські вояки зайняли кругову оборону між селами Цвітні Піски й Стукалова Балка, відбиваючи натиск терористів чисельністю 240—260 чоловік. По тому — засаду в русі на техніці. Після прибуття підрозділу під населений пункт Щастя констатовано відсутність БТР-80 № 129, поранення зазнали 9 бійців.

У бою, крім Руслана Степули, загинули прапорщик Анатолій Гаврилюк, сержант Іван Лемещук, молодші сержанти Віктор Бражнюк, Степан Бродяк та Іван Сова. Вважалися зниклими безвісти: старший лейтенант Пилипчук Юрій Юрійович, лейтенант Ігор Петрівський, сержант Олексій Ващук, молодші сержанти Віктор Бражнюк, Гураль Олег Володимирович, старший солдат Володимир Соломчук, солдати Сергій Боднар, Ватаманюк Сергій Миколайович, Іван Воробель, Корнач Сергій Сергійович, Підгайний Микола Йосипович, Роман Симпович, Слободян Едуард Геннадійович, Турчин Михайло Степанович, Микола Федус. Вважаються полоненими капітан Кондрацький Віталій Володимирович, солдати Гринюк Микола Володимирович, Клим'юк Олександр Юрійович.

На час прощання з покійним у Бучацькому районі оголошено траур. Похований 11 вересня в Костільниках.

Без Руслана лишились батьки Іван Михайлович та Надія Яківна і молодший брат Богдан, дружина Ольга й донька Дарина. 1 вересня 2014 року донька пішла без батька в перший клас.

Відзнаки і вшанування

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кошіль, І. «Для мене тато був усім…» / Ірина Кошіль // «НОВА Тернопільська газета». — 2014. — 10-16 вересня. — С. 9.
  2. ↑ Указ Президента України від 13 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Герої не вмирають — Вони в віках живуть! В Міноборони вшанували загиблих Українських воїнів

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Маньовська, В. Війна забирає в нас найкращих / Вікторія Маньовська // «Вільне життя плюс». — 2014. — № 76 (15604) (19 вер.). — С. 3.
  • Не на війні, а в мирному керунку: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (15610) (10 жовт.). — С. 5.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Степула_Руслан_Іванович&oldid=43983079