Сторона (село)

Село Сторона має давнє походження. Його назва, за легендами, походить від ченця-відсторонника або від людей, які переховувалися в лісах від татар. Спершу село виникло на горі Ковтаві, а згодом розбудовувалося донизу. Перші згадки про церкву Благовіщення датуються XVI століттям. У 1782 році зведено нову церкву Святого Миколая, яка стала матірною, а давніша залишилась дочірньою.

Під час Австрійської імперії село входило до Дрогобицького повіту, а його ліси були відібрані через нездатність селян сплатити контрибуції. У 1895 році збудовано приміщення для читальні «Просвіти», а в 1886 році відкрито першу школу.

Церкви села

Релігія відіграє важливу роль в історії Сторони. У XVI столітті збудували першу дерев'яну церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, яка слугувала головним храмом. Згодом, у 1782 році (за іншими даними — у 1761 або 1769 роках), була зведена друга дерев'яна церква Благовіщення, яка замінила стару.

Паралельно у 1872 році збудували нову дерев'яну церкву Святого Миколая, яку в 1910 році замінили на кам'яну за проєктом архітектора Василя Нагірного. Церква Святого Миколая, нині належить до Православної церкви України (ПЦУ). У селі також є церковний хор та парафіяльний будинок для священника.

Культура та освіта

Сторона славиться своєю культурною спадщиною. У 1886 році відкрили першу школу, що згодом стала семикласною. Нині працює школа І-ІІ ступенів, у якій навчається 203 учні. У школі діє музейна кімната, де зберігається 35 експонатів, присвячених історії села. У 1895 році збудували приміщення для читальні «Просвіти», яка стала культурним центром громади. Нині в селі працює Народний дім із бібліотекою на 15 тисяч книг.

Історичні випробування

Сторона пережила важкі часи під час двох світових воєн. Під час Першої світової війни село опинилося на лінії фронту, що призвело до великих втрат серед місцевого населення. Друга світова війна принесла депортації, репресії та економічні труднощі. Попри це, громада села зберегла свою самобутність.

Герб

У золотому полі, на зеленому пагорбі, зелена виноградна лоза з листочками і синіми гронами. Герб вписано у декоративний картуш, увінчаний срібною міською короною, що свідчить про статус поселення. Зображення виноградного куща з ґронами виступало на печатці селища (на той час — містечка Дрогобицького повіту Королівства Галичини) ще в 1870-х рр., про що свідчать матеріали колекції документів відомого галицького краєзнавця XIX століття Антонія Шнайдера.