Перейти до вмісту

Стрельников Сергій Олександрович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сергій Стрельников
Ім'я при народженніСтрельников Сергій Олександрович
Народився13 листопада 1979(1979-11-13)[1] (45 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Дмитрієвка (Нікіфоровський район)d, Тамбовська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності2001 — теперішній час
IMDbnm3510562

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Сергі́й Олекса́ндрович Стре́льников (нар. 13 листопада 1979, селище Дмитрівка, Нікіфоровського району Тамбовської області, Російської РФСР) — український кіноактор, відомий виконанням титульних героїв у стрічках «Довбуш», «Пристрасті за Чапаєм», «Штурм».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 13 листопада 1979 року в селищі Дмитрівка, Нікіфоровського району Тамбовської області, в сім'ї лікарів. У дворічному віці разом з батьками переїхав до міста Сквира, а через пів року сім'я переїхала до смт Ставище Київської області. Через чотири роки батька Сергія призначили головним лікарем наркологічного диспансеру при цегельному заводі в селі Журавлиха того ж району[джерело?].

Перші два класи Сергій навчався в сільській школі Журавлихи. Після аварії на Чорнобильській АЕС у селі Розкішна, яке було околицею райцентру, побудували селище для «чорнобильців», де отримали квартиру й батьки Сергія. У цьому селі Стрельников закінчив одинадцять класів.

1996 року, після закінчення школи, вступив до Київського училища культури на факультет «режисура масових дій», яке закінчив з відзнакою. Після цього став студентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого, де навчався на курсі Миколи Рушковського. Після закінчення університету у 2003 році працював у Театрі юного глядача, а пізніше в молодіжному театрі «Ательє 16», організованому на базі студентів курсу.[2]

У кінематографі почав зніматися на початку 2000-х. Першою була невелика роль у серіалі «День народження Буржуя–2» (2001), згодом з'явився у серіалах «Нероби» (2002), «Європейський конвой» (2003). Більш помітною стала роль міліціонера Колі у серіалі «Ангел-охоронець». Грав невеликі ролі в багатьох серіалах, серед яких «Бідна Настя» (2003—2004), «Дев'ять життів Нестора Махна» (2006), «Повернення Мухтара» (2005-2006), «Диявол із Орлі. Ангел з Орлі» (2006), «Любов на асфальті» (2008), «Зачароване кохання» (2008). У військовому російсько-українському телесеріалі «Третього не дано» (2009) зіграв Чекаліна, а роль Штепселя у багатосерійній кримінальній драмі «Демони» (2010). Також зіграв пораненого червоноармійця Ігоря у серіалі «1941» (реж. Валерій Шалига, 2009). Одну з головних чоловічих ролей виконав у проєкті «Справа була на Кубані» (2011)[джерело?].

Серія ролей героїчного амплуа почалася з історичного серіалу «Пристрасті за Чапаєм»[3] (2012), де він зіграв червоного командира Василя Чапаєва у військовому та особистому житті. Зйомки проходили з вересня 2011 по січень 2012 року в Ярославлі, Москві, Костромі, Тутаєві, селі Дієва-Городище під Києвом. Далі була роль у серіалі «Порох і дріб» (2013), де Стрельников зіграв молодого недосвідченого капітана, старшого оперуповноваженого Віктора Ченцова. У 2023 на екрани вийшов фільм «Довбуш», у якому Стрельников зобразив найвідомішого з опришківських ватажків у Карпатах Олексу Довбуша[4][відсутнє в джерелі][недоступне посилання].

Загалом знявся у понад 50 фільмах та серіалах.

Одружений, разом з дружиною Вікторією Литвиненко виховують сина Сильвестра[джерело?].

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]
Театр «Ательє 16» (м. Київ)
  • «Казанова» — Казанова
  • «Чекаючи на Ґодо» — Поццо
  • «Той, хто з неба впав» — Олекс
  • «Тригрошова опера» — Маттіас-Монета і Біллі Капец

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ČSFD — 2001.
  2. Киевский театр "Ателье 16". Кино-Театр.Ру. Процитовано 6 листопада 2024.
  3. а б Страсті за Чапаєм. FILM.UA Group (укр.). Процитовано 6 листопада 2024.
  4. «Я іду на війну із відрами поп-корну». Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 19 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]