Стрельцов Олександр Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Стрельцов
Народився1903(1903)
Харківська область
Відомий завдякиректор Житомирського державного університету
Alma materХарківський інститут народної освіти
ЗакладЖитомирський педагогічний інститут
ПопередникЗапісоцький Дмитро Йосипович
НаступникПавловський Антон Вікторович

Олекса́ндр Стрельцо́в (*1903, Харківська губернія — ?) — комуністичний діяч в епоху російської окупації УНР. Директор Конотопського педагогічного технікуму в часи Голодомору, ректор Глухівського та Житомирського педагогічного інституту (1938—1939).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1903 року в Харківській області.[1] У 15 років пішов працювати різноробом на цукровий завод у селі Вільний Колодязь Вовчанського повіту. З 1919 по 1929 роки працював на різних роботах: спочатку телефоністом у м. Вовчанську, потім — завідувачем відділу праці Вовчанського виконкому, згодом — головою КНС, з 1924 по 1928 роки — головою сільської ради у селі Жовтневе Вовчанського району. З 1929 по 1932 роки навчався в Харківському інституті народної освіти.

В 1930—1931 роках Стрельцов був секретарем партійного комітету Янушпільського цукрового заводу в Житомирській області. В 1931—1932 роках — продовжує навчання у Харківському ІНО. З 1932 по 1935 роки працював директором педагогічного технікуму в Конотопі Чернігівської області. Того ж 1935 року призначений завідувачем районного відділу освіти. З 1935—1938 роки працював учителем у м. Глухові Чернігівської області, згодом — директором Глухівського учительського інституту.

У вересні 1938 року Олександр Стрельцов був призначений директором Житомирського педагогічного інституту. З липня 1939 року — секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У із пропаганди та агітації. Працював до липня 1941 року, під час німецько-радянської війни евакуювався в східні райони СРСР.[1].

З березня 1944 по червень 1946 року — секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У із пропаганди та агітації.

Подальша доля невідома.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Державний архів Житомирської області — ф. П-76, оп. 1, спр. 266, 269, 270; ф. П-211, оп. 1, спр. 94